Частина перша Розділ 5

Душа була на місці. І ниточка, що поєднувала її з тілом, також. В порівнянні з вчорашнім днем, цей зв'язок укріпився ще більше. Раміртан навіть засумнівався, чи вистачить у нього сили розірвати його, але миттєво відкинув сумніви, коли обраниця знову радо подалася йому назустріч. Злиття він чекав, як дару небесного, і воно відбулося, як і напередодні, надзвичайно легко. І тепер вже Рамір розкрився перед іншосвітовою гостею, показуючи в якому чудовому і справедливому світі їй доведеться жити, якщо вона піде з ним. Тут треба зауважити, що попри весь свій ганебний талант, навіть з безодні Раміртан старався не забирати душ без їхньої згоди. Совість не дозволяла йому таке чинити, та й сенсу не було, адже не приживається на новому місці насильно пересаджене. Тому він і намагався вмовити жертву. А що обіцянки його не завжди відповідали дійсності він і сам не розумів. От і зараз показував майбутній дружині свої найяскравіші спогади, те, що бачив протягом життя у світлі істини - багаті поля і ферми, нескінченні простори морів рясно всіяні риболовними суднами, щасливих, усміхнених людей, космічні кораблі та великі підприємства... Що всього цього більше не існує на Таріоні і до того ж далеко не завжди мало відношення до Вільних Островів, він не враховував. Гордість за свій світ преповнювала його і це не могло не відзначитися на сприйнятті спорідненої душі. І він її таки спокусив! Вдалося! 
Згоду він відчув усіма фібрами. І тоді щосили рвонув нить, безжалісно руйнуючи те, що вдалося налагодити іншосвітовим лікарям.
Обладнання у тамтешньому медичному центрі заволало, подаючи знак тривоги, до тіла підбігли люди і почали квапливо щось робити, не відпускаючи вже відірвану душу. Весь той час, що тривали реанімаційні заходи, Рамір утримував здобич у своїй свідомості, наче в обіймах. Піти він не міг, бо душа пручалася, прислухаючись до тих, хто намагався оживити тіло. Це тривало аж доки головний цілитель не об'явив час смерті. Тоді вона змирилася, принишкла і покірно прослідувала за Раміртаном. 
Із безодні він виринув легко, наче й не тягнув за собою нічого. І не дивно. Ланцюга кармічних негараздів, які тримали його попередніх жертв у прірві, у цієї душі не спостерігалось. А тільки-но Рамір усвідомив себе на Таріоні, жадана здобич сама покинула його - відєдналася і увійшла в запропоноване тіло. Вона швидко влаштувалася там, вмостившись настільки зручно, буцім так і народилася. 

***

Раміртан розплющив очі, відчепив датчики і вимкнув установку. Втомився і зголоднів до нестями. З крісла ледь сповз, так ноги тремтіли, і почалапав до пакетів з харчами, які кинув при вході. Відшукав у кейтарському наборі якусь бляшанку, першу, що потрапила під руку, і потягнув за кільце на кришці. Ворожу банку він відкривав вперше в житті але труднощів не відчув, бо інтуїтивно було зрозуміло, що треба робити. Всередині виявилося м'ясо. Духмяне, рожеве, досить великий кусок, оточений незначною кількістю желе. 
М'ясо Раміртан любив. Вживав, хоч і не часто, але всяк раз як перепадало. Перед зачаттям Еліль так навіть кожен день давали. А от настільки апетитного ніколи не зустрічав. Він зняв з пояса ложку і відколупав шматочок. А далі вже не зміг утриматися - з'їв відразу більше половини. Зупинився тільки коли відчув важкість у шлунку. Одразу пригадався той дядько із світла істини. А чи не обжерся він так само, як Раміртан щойно? І чи не тому у нього болів живіт?
Рамір обережно прикрив залишки їжі понівеченою кришкою і підійшов до дівчини. Ертіна спить, це добре, але скоро вона прокинеться і її теж треба буде нагодувати. Готувати їжу Раміртанові ніколи не доводилося, раніше він навіть не задавався питанням як це робиться. Та й зараз заради себе не став би витрачати час на такі прозаїчні речі. Але заради Ертіни здатний був навіть зробитися кухарем, адже їй потрібне повноцінне харчування. Тож він не на жарт замислився про сам процес. 
Напевне треба розтовкти  м'ясо у дрібну кашку і додати у бляшанку гарячої води. Це буде смачно і не дуже важко для її зголоднілого організму… Розмірковуючи так, Раміртан підсунув дівчину до стіни і влігся поруч з нею. Під позиченою ковдрою було тепло і він відразу поринув у сон.

***