Частина перша Розділ 4

Центр генетики, в якому працював Раміртан, розташовувався за містом. Дорога туди займала не менше години, але Рамір встиг, хвала Зорям. В останню хвилину! Ворота, що перед настанням нічного відліку зачинялися автоматично, грюкнули за його спиною. Все, тепер на територію центру ніхто не увійде аж до настання відліку денного. 
У стража-енергетика він теж відмітився вчасно, переконався що той заживив лабораторію паличкою відповідної довжини, і поставив на дошці свій особистий номер. Його підпис розмістився відразу під номером То Мара, який прийшов на роботу трохи раніше і також зажадав постійної енергії. Інших відміток на дошці не було.
Це ж треба, як вдало вийшло - крім Раміра, Суона і стража-енергетика на території центру нікого немає! Не бажають люди ніч перед вихідним витрачати на роботу. Їм з Суоном це тільки на руку - ніхто не заважатиме провернути задуману оборутку. Енергетику до них діла немає, він знаходиться тут заради того, щоб контролювати розхід літанієвих паличок, а не спостерігати за робітниками. А оскільки попит на живлення сьогодні низький, то ляже собі спати.
З такими думками Рамір рушив до лабораторії. Ледве встиг накачати свіжої води в систему охолодження, тут і Суон нагодився. 
То Мар сам переніс тіло жінки на лежанку, теплу ковдру, в яку воно було загорнуте, склав і запхав собі за пазуху. Забере, хвіст драконячий, і не шкода йому дівчини!
Документи виявилися в порядку. Раміртан ретельно все перевірив.
— Все, йди! - Поквапив він Суона. - Зайдеш перед світанком, тоді і договір підпишемо. 
— Знак на скроні сам їй поставиш, - буркнув той у відповідь. - Бриджуся я смороду горілої плоті. - І пішов, хвала Зорям.
Рамір прикрив Ертіну тоненьким коциком, що зазвичай правив йому за ковдру, а зверху ще й чохлом від установки. Може не замерзне поки він роздобуде для неї щось більш тепле?
Тепла ковдра, саморобна, м'яка і велика, зшита з вичинених тхаркових шкурок, знайшлася у енергетика. Той полюбляв на чергуваннях  бавитися саме таким видом рукоділля і щойно закінчив свій новий виріб. Він з задоволенням поступився ковдрою на ніч в обмін на упаковку сушеної риби, але без коментаря Раміртанову потребу не залишив.
— Невже дівку собі нарешті знайшов? - розреготався він у повний голос. - І хто ж та краля, що погодилась тобі дати? 
Делікатністю він не вирізнявся, проте і відповіді не чекав. тож Рамір і не відповів йому нічого. Погодилась, от і все. 
— А чого сюди її притягнув? - не міг заспокоїтись страж. Але сам відразу ж знайшов пояснення: - Ой, забув, ти ж в бараці живеш! Тоді все зрозуміло.
І все ж таки Ертіна змерзла. Коли Рамір повернувся, температура її тіла не сягала і тридцяти п'яти сайгарських градусів. Хутряної ковдри, щоби виправити це, виявилося замало. Рамір нагрів води, наповнив кілька великих пляшок, які тримав про всяк випадок, і обклав ними дівчину. Доки температура не підніметься, перенос починати не варто. Душа завжди лине до тепла, тож треба спочатку створити для неї привабливі умови. 
З попередніми своїми реципієнтами Рамір ніколи так не вошкався, йому було все одно, приживеться душа в новому тілі чи ні. Напевне тому і залишалися далеко не всі, деякі вперто прагнули назад, у безодню. А ті, хто все ж таки виживав, ніколи не були йому вдячні. Рамір їх добре розумів. Він і сам волів би швидше вмерти, ніж потрапити у кабалу до  слуг Дракона. Він був впевнений, що від розправи з боку реанімованих його рятує тільки те, що жоден з них не здатен впізнати свого викрадача у матеріальній формі.
Коли температура досягла тридцяти шести градусів, Раміртан оглянув тіло дівчини. Насамперед його цікавили контрактури, що утворилися на її кінцівках від довгої нерухомості, але несподівано на перший план вилізло інше. Виявилося, що дівчину неодноразово гвалтували. Останній раз зовсім недавно і дуже грубо. Про це явно свідчили подряпини на її стегнах, мікротріщини і набряк вульви, а також залишки сперми від якої фонило енергетикою Суона. Скотина То Мар! Яка ж скотина! Раміртан стиснув зуби у безсилій злобі. Більш за все йому хотілося зараз піти і вбити гвалтівника. Але все ж таки він стримався - вирішив залишити помсту Зоряній Матері. Це її прерогатива - відновлювати справедливість. Однак, якщо вона обере своєю зброєю Раміра, він не заперечуватиме! 
Рамір зітхнув, звільняючись від руйнівного почуття і почав робити те, що приносило йому в житті найбільше задоволення - лікувати.
Ментальному цілительству Раміртана ніхто не вчив. Ця наука Вільному народу була не доступна, бо сайгарського цілительського дару ніхто з Вільних не мав. Раміра навчали звичайній медицині, причому виключно діагностиці, бо лікувати мали право тільки представники більш високих каст. Однак вчитися самостійно йому ніхто не забороняв. І відсутність засобів для лікування не заважала, бо на практиці він використовував зовсім не ті методи, що Вільні лікарі. А от хороші знання з анатомії, фізіології та менталістики неабияк допомагали. 
У складних і не дуже зрозумілих випадках він діяв інтуїтивно. І, як не дивно, завжди вдало. Щоправда, результати доводилося ретельно приховувати, знищуючи в пам'яті пацієнтів будь-яку згадку про ментальне втручання, але для Раміра більш важливим було не визнання серед людей, а те, що хворі одужували. У своїх можливостях він не вбачав нічого незвичайного. А якби хто сказав, що він є носієм надзвичайно рідкісного, навіть для сайгарців, дару інтуїтивного цілительства, Раміртан би не повірив.

***

Тіло без свідомості - чудовий і зовсім не складний об'єкт для лікування. Будь-якому ментальному втручанню воно піддається легко, ще й не розкаже нічого про цілителя. Рамір легко проник у майже чисту підсвідомість дівчини і сягнув до її джерела. Чистісінька, не скаламучена нічим водиця наповнювала його приблизно на половину долоні. Це було мало, дуже мало для такої молодої людини. Правий був Суон, недовго дівчинці залишалося дихати під Зорями. Рамір додав до її життєвих сил струмінь своєї енергії і без зволікання приступив до ліквідації Суонова неподобства. Для початку знищив будь яку згадку про його генетичний матеріал, хоча нічим той Ертіні не загрожував - зрілих яйцеклітин у неї наразі не було, останню вилучили напередодні, а Суонові живчики виявилися настільки слабкими, що ледь ворушили хвостами. (А він, дурний, ще дивувався, що його Ерзі завагітніти не може!) Потім загоїв усі тріщинки і прибрав набряк. І нарешті розібрався з найсвіжішими подряпинами. Коли Рамір закінчив, вони виглядали як старі, тобто були практично непомітні. Але це ще було не все. 
Суглоби, які довго не працюють, з часом ціпеніють, рухливість їх знижується оскільки навколо утворюються так звані контрактури. Щоб перешкодити цьому, непорушній людині треба робити спеціальний масаж. У Суона, звичайно, цим ніхто не переймався. Тому тіло дівчини постраждало - контрактури вразили її пальці, а також утворилися на ліктях і колінах. Почавши прибирати їх, Раміртан зрозумів, що швидко з таким об'ємом роботи не впорається, та й сил витратить забагато. А йому ж іще по душу йти! Тоді він залишив ноги дівчини в тому ж стані, що були, а сам зосередився на руках. Це було не легко, але під кінець дівчина, нехай і несвідомо, змогла випростати руки, а кисті її перестали  нагадувати покручені пташині лапки. 
От тепер можна було вирушати по душу.