Частина перша Розділ 1

Єва Ромік
ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ЩАСТЯ 

Щастя, дароване коханням, зберегти можна лише                                          

зусиллями обох сердець.

Частина 1
Бунтівниця і викрадач душ

— От скажи мені, друже Раміртане, чому всесвіт такий несправедливий?
З Суоном То Маром вони друзями ніколи не були, більш того, навіть по роботі стикалися рідко. Рамір працював у ментальному відділі, а Суон — у репродуктивному. Якби То Мар його не викликав, Рамір ніколи б і не зайшов до нього.

— Чому всілякий непотріб, на кшталт цієї дівки, кожні три декади продукує здорову яйцеклітину, а моя Ірзі не може завагітніти вже сімнадцять років? А ми ж із нею від народження маємо дозвіл на нащадків! — бідкався репродуктолог.
На думку Раміртана, таким як Суон розмножуватися було не варто, але, на жаль, висловитися з цього приводу він права не мав — на соціальних сходинках То Мар стояв аж на чотири щаблі вище за нього. 

Дівчину, що займала полицю номер вісімсот одинадцять в репродуктивному блоці, Рамір пам'ятав. Він не пригадував імені, але не міг забути історію бунтівниці, засудженої до страти особисто Великим Драконом. І навіть час, а відтоді минув майже рік, не стер із пам'яті обличчя, яке він бачив на екрані світла істини лічені хвилини.

Спільнота, що мешкає на Вільних Островах, на відміну від своїх сусідів шарденців і сайгарців, надзвичайно гуманна, кожна людина тут цінується, тому навіть найстрашніших злочинців життя не позбавляють і з суспільства не виганяють. Та й навіщо, якщо в державній системі існує ментальний відділ, який будь-кому може прочистити мізки до потрібного ступеню лояльності? Всі засуджені працюють на благо Вільного народу. Лише найбільш впертих і небезпечних піддають ліквідації особистості. Втім, і після цього тіло залишається живим і здатним приносити користь. Використовують подібні тіла переважно для медичних потреб, найчастіше у якості донорів крові або органів. 

Рік тому бунтівницю позбавили особистості. Раміртан у цьому участі не брав, напрямок його роботи був дещо іншим, втім відбувалося все на його очах. Керівництво наукового центру, де він працював, суворо стежило за тим, щоб всі робітники дотримувалися встановлених правил. А правило тут було одне — неухильне виконання волі Дракона. Якщо велено дивитися на страту, уникнути цього ніхто не повинен.

Чим молоденька дівчина могла так дошкулити правителю, було незрозуміло, але вирок привели у виконання коли їй ще дев'ятнадцяти не виповнилося, тобто стратили дитину. Звичайно вголос ніхто про це не згадував, але всі і так бачили, що соціального знаку у неї на скроні немає, а його ж ставлять усім в день повноліття.

Засуджена походила з високої, але, вочевидь, не дуже впливової родини, бо ніхто з родичів не вступився за неї. Хоча, про що мова? Напевно ж батьки, як і решта Вільних громадян, не мали сумніву, що дівчина винна у тому, що їй інкримінують (адже так сказав Дракон!) і вважали, що вона цілком заслуговує призначеного покарання. Якщо ж дитина власним батькам не потрібна, то і решті на неї все одно. Отже дівчину стратили — знищили пам'ять і свідомість, перетворивши практично на рослину. А от тіло зі стертою особистістю родичам навіть дуже знадобилося — вони продали його у генетичний центр на біоматеріал. Подейкували, що після того родина бідолахи у повному складі покинула Таріон. Одержаних грошей їм вистачило на перехід у колонію на Вільній Землі поза своєю чергою. З того часу тіло бунтівниці перебувало під наглядом Суона і він кожні три декади вилучав з її організму зрілу яйцеклітину.

— Потрібна твоя допомога — перейшов Суон до діла. — Дівка, схоже, надумала помирати, а я дозволити цього не можу поки вона не виконає план. Мені потрібні від неї ще дванадцять яйцеклітин. Ти ж знаєш, що сайгарці беруть з нас оплату за портальну станцію в тому числі яйцеклітинами, а її біоматеріалом вони надзвичайно задоволені.

Авжеж, подумав Рамір, кому ж збувати нащадків бунтівниці, як не старому ворогу?

— А чого ти від мене хочеш? — спитав він. — Її позбавили душі, от тіло і помирає. Хіба вона така перша? Гадаю, навіть Зоряна Матір не здатна зупинити цей процес. 

— Зоряна Матір — ні. А ось ти — зможеш!

— Яким чином, Суоне?

— Приведи їй душу з безодні, Са Гаре, і тоді ніхто не дізнається, що ти використовуєш державне обладнання для власних потреб. Про те, що твоя дочка підлягає вибраковці я теж нікому не повідомлю.

Компромат на Раміртана Са Гара Суон збирав давно і тепер вважав себе повним хазяїном ситуації. Проте насолодитися перевагами не вдалося. Сайгарський вилупок так міцно тримав ментальний захист, що незрозуміло було навіть чи злякався він взагалі. Здавалося, він зараз розвернеться і піде.

Суон приготувався до важкого ментального поєдинку (а як інакше зламати супротивника?) коли Раміртан несподівано зробив крок до дівчини і оголив її до пояса. Втім, цікавила його зовсім не краса жіночого тіла — про жодну красу там наразі не йшлося. Він узяв її долоні і натиснув на них великими пальцями. Дівчина ледь ворухнула головою і привідкрила рота.

— От! Кажу ж тобі, — зрадів Суон, — це цілком перспективне тіло, навіть рефлекси ще не згасли!

Замість відповіді Рамір притиснув пальця до рота дівчини. Вона  охопила пальця губами і почала жадібно смоктати. Хвиля жалю сколихнулась у грудях чоловіка. Яка ж бідолаха голодна!

— Гаразд, я спробую, — сказав він, — але за однієї умови.

— Якої ще умови? — невдоволено засичав Суон.

— Ти офіційно передаси її мені для роботи, з документами, як годиться. Питання зі своїм керівництвом я владнаю, так що можеш починати влаштовувати все негайно і без зайвого шуму.

— Ти здурів, Са Гаре? Який мені з того зиск? Це тіло коштує купу грошей! Біоматеріал… я не можу ним розкидатися.