Частина перша Розділ 1

Єва Ромік
ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ЩАСТЯ 

Щастя, дароване коханням, зберегти можна лише                                          

зусиллями обох сердець.

Частина 1
Бунтівниця і викрадач душ

— От скажи мені, друже Раміртан, чому всесвіт такий несправедливий? 
З Суоном То Маром вони друзями ніколи не були, більш того, навіть по роботі стикалися рідко. Рамір працював у ментальному відділі, Суон у репродуктивному. Якби То Мар його не викликав, Рамір ніколи і не зайшов би до нього.
— Чому всілякий непотріб, на кшталт цієї дівки, кожні три декади продукує здорову яйцеклітину, а моя Ірзі не може завагітніти вже сімнадцять років? І це не дивлячись на те, що я від народження маю дозвіл на нащадків!
На думку Раміртана, таким як Суон взагалі розмножуватися було не варто, але на жаль висловитися з цього приводу він не міг - на соціальних сходинках То Мар стояв аж на чотири щаблі вище за нього. 
Дівчину, яка займала полицю номер вісімсот одинадцять в репродуктивному блоці, Рамір пам'ятав. Він не пригадував її імені, але не міг забути історію - бунтівниця, засуджена до страти особисто Великим Драконом. І навіть час, а відтоді минув майже рік, не стер із пам'яті її обличчя, яке він побачив на екрані світла істини перед самою стратою.
Спільнота, що мешкає на Вільних Островах, на відміну від своїх сусідів шарденців і сайгарців, надзвичайно гуманна, кожна людина тут цінується, тому навіть найстрашніших злочинців життя не позбавляють і з суспільства не виганяють. Та й навіщо, якщо в державній системі існує ментальний відділ, який будь-кому може прочистити мізки до потрібного ступеню лояльності? Всі засуджені працюють на благо Вільного народу. Лише найбільш впертих і небезпечних піддають ліквідації особистості, але і після цього тіло залишається живим і приносить користь. Його використовують для різних потреб, найчастіше у якості донорів крові або органів. 
Рік тому бунтівницю позбавили особистості. Раміртан у цьому участі не брав, напрямок його роботи був дещо іншим, втім відбувалося все на його очах. Керівництво наукового центру, де він працював, суворо слідкувало за тим, щоб всі робітники дотримувалися правил. А правило було одне - неухильне виконання волі Дракона. Якщо велено дивитися на страту, то уникнути цього ніхто не повинен.
Чим молоденька дівчина могла так дошкулити правителю, було незрозуміло, але вирок привели у виконання коли їй ще дев'ятнадцяти не виповнилося, тобто стратили неповнолітню дитину. Звичайно, віку її в голос ніхто не згадував, але всі і так це бачили - соціального знаку у неї на скроні не було, а його ж ставлять усім в дев'ятнадцять років.
Засуджена походила з високої, але, вочевидь, не дуже багатої родини. Ніхто з родичів не вступився за неї. Хоча, про що мова? Напевно ж батьки, як і решта Вільних громадян, не мали жодного сумніву, що їхня дочка винна у тому, що їй інкримінують (адже так сказав Дракон!) і вважали, що вона цілком заслуговує призначеного покарання. Якщо ж дитина власним батькам не потрібна, то і решті на неї все одно. Отже дівчину стратили - знищили пам'ять і свідомість, перетворивши на рослину. А от тіло зі стертою особистістю родичам дуже навіть знадобилося - його продали у генетичний центр на біоматеріал. Казали, що після того родина бідолахи у повному складі покинула Таріон. Одержаних грошей їм вистачило на перехід у колонію на Вільній Землі поза своєю чергою. З того часу тіло дівчини перебувало під наглядом Суона і він кожні три декади вилучав з її організму зрілу яйцеклітину.
— Потрібна твоя допомога - перейшов Суон до діла. - Дівка, схоже, надумала помирати, а я дозволити цього не можу поки вона не виконає план. Мені потрібні від неї ще дванадцять яйцеклітин. Ти ж знаєш, що сайгарці беруть з нас оплату за портальну станцію в тому числі і яйцеклітинами, а її біоматеріалом вони надзвичайно задоволені.
Авжеж, подумав Рамір, кому ж іще збувати нащадків бунтівниці, як не старому ворогу?
— А чого ти від мене хочеш? Її позбавили душі, от тіло і помирає. Хіба вона така перша? Гадаю, навіть Зоряна Матір не здатна зупинити цей процес. 
— Зоряна Матір - ні. А ось ти - зможеш!
— Яким чином, Суоне?
— Приведи їй душу з безодні, Са Гаре, і тоді ніхто не дізнається, що ти використовуєш державне обладнання для власних експериментів. Про те, що твоя дочка підлягає вибраковці я теж нікому не повідомлю.
Компромат на Раміртана Са Гара Суон збирав давно і тепер вважав себе повним хазяїном ситуації. Проте насолодитися перевагами не вдалося. Сайгарський вилупок так міцно тримав ментальний захист, що незрозуміло було навіть чи злякався він взагалі. Здавалося, він зараз розвернеться і  піде.
Суон приготувався до важкого ментального поєдинку (а як інакше зламати супротивника?) коли Раміртан несподівано зробив крок до дівчини і оголив її до пояса. Втім, цікавила його зовсім не краса жіночого тіла - про жодну красу там наразі не йшлося. Він узяв її долоні і натиснув на них великими пальцями. Дівчина ледь ворухнула головою і привідкрила рота.
— От! Кажу ж тобі, - зрадів Суон, - це цілком перспективне тіло, навіть рефлекси ще не згасли!
Замість відповіді Рамір притиснув пальця до її рота. Вона  охопила його губами і почала жадібно смоктати. Голодна! Хвиля жалю сколихнулась у грудях чоловіка.
— Гаразд, я спробую, - сказав він, - але за однієї умови.
— Якої ще умови? - невдоволено засичав Суон.
— Ти офіційно передаси її мені для роботи, з документами, як годиться. Питання зі своїм керівництвом я владнаю, так що можеш починати влаштовувати все негайно і без зайвого шуму.
— Ти здурів, Са Гаре? Який мені з того зиск? Це тіло коштує купу грошей! Біоматеріал… я не можу ним розкидатися.
Раміртан його не дослухав, перебив наче якогось низькородного:
— Якщо вона отямиться, ти все одно не зможеш тримати її у своєму відділі. 
Дійсно, людям при свідомості тут не місце, Суон чомусь про це не подумав. Тут навіть клітки немає, де можна було б її тримати в подальшому. Та й рота їй хоч інколи доведеться розв'язувати, щоб погодувати. А  вона ж в цей час не мовчатиме. Отже хтось неодмінно почує… І обов'язково донесе. 
А Са Гар, між тим, продовжував:
— Втім, вихід є. Я візьму її собі за жінку. А ти укладеш з нею договір, як із будь-якою Вільною громадянкою, і одержиш свої  дванадцять яйцеклітин. 
Суон ледь не задихнувся від обурення. Та як сміє  цей нахаба пропонувати подібне! Але Рамір не звернув на його реакцію жодної уваги:
— Якщо  не погодишся, тіло все одно помре і ти залишишся ні з чим. Готуй документи, Суоне. Натомість можу пообіцяти особисто приводити її до тебе на процедури вилучення.
— Які ж ви, сайгарці, жорстокі! - зітхнув Суон. - Ось ти, наприклад. Власною дитиною готовий пожертвувати невідомо заради чого, а інших же у тебе не буде! І жінки не буде також, бо одружитися тобі не дозволять!
— Якщо ти, Суоне, хоч якимось чином нашкодиш Еліль, я не стану тобі допомагати і ти  вилетиш з роботи за те, що замордував таке дороге і перспективне тіло. Адже, якщо воно помре не виконавши плану, питання до тебе виникнуть неодмінно. А з жінкою своєю я сам розберуся. 
Ох-х, бачать Зорі, Суон ніколи б не став зв'язуватися з Раміртаном, якби не безвихідь. І от як з таким працювати? Сайгарського виплодка не залякаєш і не підкупиш! Ще й рацію він має цілковиту - у репродуктивному відділі дійсно не доглядають підопічних як належить. Будь-яка перевірка відразу встановить, що персонал сам жере харчування призначене для біоматеріалу. А за це ж можна не тільки роботи позбутися, але й голови. Тобто свідомості.
— Гаразд, - квапливо погодився Суон. - Зробимо по-твоєму. От тільки договір я буду заключати не з нею, а з тобою, вона ж його навіть підписати не зможе! Ні для кого не таємниця, що всі твої душі несповна розуму!
— Домовилися, - підбив підсумок Рамір. Йому було все одно, що думають навколишні про його душі.
— То коли я можу розраховувати на результат? 
— Сьогодні я вийду в ніч, - специфіка діяльності дозволяла Раміртану самому вибрати зручний час для роботи. - Тіло, разом з документами, перевезеш до мене, перед тим нагодуєш і впорядкуєш як слід. Працювати почну відразу. Результат дізнаєшся на ранок, і якщо він буде позитивний, укладемо договір. Одержиш свої яйцеклітини, і після цього подальша доля дівчини тебе не турбуватиме.
— А якщо негативний?! - обурився Суон.
— А негативний у тебе і так є! - розреготався Раміртан.
— Та зжери тебе дракон, Са Гаре, - вилаявся Суон. - Кажи вже, яке ім'я вписати в документ!
— Ертіна. - Це ім'я завжди подобалось Раміртану. Він би і дочку так назвав, якби його хто спитав. - Ертіна із роду Ма Ар. Вільна жінка дев'ятнадцяти років.
— Гаразд, - невдоволено буркнув Суон. Знову сайгарський виплодок обійшов його! 
Пасти задніх То Мар не любив, але буде ще час для реваншу, ой буде!
До себе у відділ Рамір повертався майже бігом. Дозвіл на перенос свідомості у нього був. І душу відповідну він вже запримітив. От тільки не в безодні, як вважав То Мар,  а в іншому світі.  Для досягнення мети йому не вистачало лише молодого жіночого тіла. Ох, як же вчасно підвернувся Суон зі своєю потребою!
Перевірити і налаштувати обладнання, от що необхідно зробити в першу чергу! Щоби вночі не витрачати на це час. Бачать Зорі, він докладе усіх зусиль, і таки розірве ту кляту нить, що з'єднує знайдену душу з її скаліченим тілом! І тоді, можливо, дістане те, що інакшим чином одержати ніколи не зможе -  дружину, про яку мріяв все доросле життя.