91 глава

    Влад

    Травень
    Ми їхали додому у Вінницю, після відпочинку на природі з друзями моєї нареченої. Мені сподобалося, хоча чесно думав, що буде звичайна гулянка. Єгору довелося забронювати більше будиночків, тому, що до нас приєдналися ще Олег і моя сестра з чоловіком. 

Рома був з Ірою, ця парочка мене постійно дивувала, Єгор з дружиною. Ми дізналися, що Ліля вагітна, трішки з запізненням приїхав Олег і все бігав навколо Іри, Міла кинулася його зустрічати як найкращого друга. Воно й не дивно, вони стали часто спілкувалися телефоном. Олег поважав її і часто дослухався до її думки.

Віка вмовила чоловіка, хоча той був не в захваті, без сусіда Сашка теж не обійшлося. Артур не приїхав. На днях готувався стати батьком. Все було просто, по-сімейному. Дівчата в звичайних спортивних костюмах, без косметики, приготували мінімальний стіл, м'ясо було за нами і, мусив визнати, що шашлик сусід готує відмінний.

Коли Рома з Мілою взяли одночасно гітари до рук це було феєрично. Найперше, що вони заспівали це композиція "It`s My Life" Bon Jovi і задали цим атмосферу вечора. Потім пісень лилося багато співали всі, тому що після кількох чарок сором кудись втікав і хотілося голосити з усіма. Міла при всіх виконала пісню, зізнання мені в кохання, я п'яний розчулився. Напевно, в майбутньому, коли будуть накривати ревнощі - я буду пригадувати цей момент. Полягали спати ми близько третьої ранку і то не всі. 

- Про який подарунок казала Іра? - я пам'ятав, що він призначався мені, але віддала його Мілі. Дівчина у відповідь лише посміхнулася. - Що таке? - знову пролунало від мене, цікавість брала своє.

- Це не зовсім подарунок, - загадково промовила моя наречена, - швидше нагадування. - і відвернулася до вікна.

- Іра все ж поїхала з Олегом? 

- Так, - знову повернулася до мене. - Вмовив Рому залишитися ще, щоб відвезти самому. - без особливого ентузіазму сказала.

- А чому так сумно? - запитав я.

- Тому, що Олегу вона подобається. А Іра кохає кілька років одного чоловіка, але як ти розумієш це не дуже позитивна історія. - я здивувався. Іра - рушійна сила, вулкан, який ніколи не спить - страждає на нерозділене кохання? Вірилося не дуже.

- Це Рома? - це перше про що я подумав.

- Ні, - спокійно відповіла. - Хоча він їй теж трохи подобається.

- Тоді я нічого не розумію.

- Іра була в стосунках кілька місяців і він зник. - я здивувався.

- Тобто кинув її?

- Тобто зник. Його батьки досі його шукають і вірять, що він живий. - я не знав що на це сказати.

- Коли це сталося?

- Десь чотири з половиною роки тому.

- Ви про це ніколи не згадували.

- Тому, що згадувати нічого і навіщо? Вона хоче продовжувати життя. Просто, мабуть, ще не зустріла чоловіка, якого щиро покохає. Їхні з Ромою жарти не дають їй розслабитися. Вона відчуває себе живішою, але не коханою. - веселощі закінчилися, навіть музику вмикати не хотілося. Як легко вішати ярлики на людину, якої не знаєш. Про цих дівчат можна було що хочеш подумати, але все виявляється складнішим. Розмова зайшла в неочікуване русло.

- Рома знає? - навіщось запитав я.

- Ні. - втомлено відповіла. - Ніхто не знає. Ти теж не кажи. І я сама до кінця не розумію іноді чому вона так поводиться. Бо насправді вона дуже слабка. Я тобі розповіла це для того, щоб ти не підштовхував Олега. Хай самі розбираються. 

     Ми приїхали до квартири, в яку заїхали не так давно. Обирали, щоб було комфортно дістатися до моєї роботи і інституту, куди націлилася дівчина. Після переїзду сюди, Міла трохи занудьгувала, але підготовка до навчання і моя сестра, яка мало не курси організувала для своїх подружок по східних танцях, де моя дівчина їх навчала - її розворушила. Я нічого не мав проти, там були лише жінки, але й Міла мене не питала. Вони з Вікою здружилися. Сестра казала, що Міла - це та жінка, яка виділяється з натовпу і запам'ятовується, і в якої нереально приємна енергетика. А з моїм запальним характером - вона тиха гавань, яка заспокоїть без слів. 

- Хочеш побачити подарунок Іри? - запитала дівчина як тільки ми зайшли до квартири.

- Ще запитуєш. - я уявлення не мав, що то може бути.

- Тоді ти розбирай сумки, а я пішла готуватися. - Міла поглянула на мене хитрим поглядом. Взяла свою сумку і зникла. Я вже собі нафантазував, що можливо це комплект приголомшливої білизни, чи ще якісь жіночі штучки, від яких в чоловіків дах зносить.

В передчутті прекрасного я взявся за розбирання речей, яке затягнулося. В більшості цим займалися ми разом, інколи Міла сама, але зрозумів, що їй треба допомагати завжди.

Я вже й канапки з чаєм зробив, бо моя наречена після дороги може його пів літри  випити за раз, а то і більше, але її ще не було. Я підійшов до дверей, постукав, але вона була ще не готова.

Через хвилин двадцять я думав, що вона спить, але прийшов аудіофайл на телефон з проханням ввімкнути його і вимкнути основне світло. Що ж, це мені сподобалося. Був впевнений, що це буде танець, а я люблю дивитися, коли вона танцює.

Мелодію я впізнав одразу, потім вийшла вона... Знову руда перука, зелений костюм в якому я побачив її вперше. Вона почала рухатися, а мене накрили спогади і заразом наздоганяла реальність. Сьогодні вона не підходила близько, постійно тримала дистанцію. Здавалося, що рухала точно як тоді. Я сидів і, здавалося, не кліпав. Поки ми не зустрілися знову, це все мені снилося, іноді чіткіше, іноді ні. А зараз переді мною, була та сама дівчина, про яку стільки мріяв, лише очі були інші. Там оселився грайливий вогник і кохання, а ще поміж усіх стразів і намистин - на пальці сяяла обручка. Я зірвався з місця, кількома кроками наблизився і міцно поцілував.