86 глава

- То це ти Міла? - запитала висока брюнетка і яскравим макіяжем.

- А ти як я розумію - Марго? - намагалася поводитися спокійно, в ніс вдарив різкий парфум, який важким шлейфом розносила його власниця, мені на якусь мить захотілося закашлятися.

- Ти що тут робиш? - розгнівалася мама Влада, але та не звертала на неї уваги.

- Не переживайте, я розберусь. - сказала тихенько жінці, і почала взуватися. Захопивши в руки свій плащ ми вийшли на вулицю. Я не хотіла, щоб вона провоняла собою квартиру чи сходовий майданчик.

- То що ти хотіла? - запитала вже на свіжому повітрі.

- Хотіла побачити на кого Влад мене проміняв. - вона роздивлялася мене не соромлячись.

- Подивилася? Чому не йдеш? - я повернулася спиною і рушила вздовж дитячого майданчика, де була невелика алея з молодими деревами. За собою почула стукіт підборів.

- Він кохає тільки мене. Ти скоро це зрозумієш. - я продовжувала йти і нічого не відповідала. - Вчора ми зустрілися і вирішили знову бути разом. Він просто шкодує тебе і не знає як тобі сказати про це. - я посміхнулася, це була повна маячня. - Та що з тобою таке? - вхопивши мене за плече, крикнула вона. Я обернулася і різко скинула руку.

- Якщо ви так сильно кохаєте одне одного, то чому ти тут? Зі мною? Насолоджувалися б моментом? Він же сьогодні їде. - я їй не вірила, тому нічого серйозно не сприймала.

- Я хочу все вирішити мирно. - пояснила вона.

- Серйозно? - засміялася я. - Гадаю, мені все ж, потрібно зачекати пояснень від Влада. - І продовжила спокійно йти, згадала за невелику кондитерську за рогом, куди ми ходили з мамою Влада і рушила туди.

- Що він в тобі знайшов? - дратувалася жінка.

- Запитаєш в нього сама! - я пришвидшила свій темп і їй було важко в своїх підборах встигати за мною. Невже вона думає, що я просто відмовлюсь від нього, бо вона сказала, що вони разом знову. На що сподівалася?

- Ти будеш нещаслива з ним! - обігнавши мене сказала мені у вічі.

- А поїхали до Влада? - запропонувала я. - Давай все вирішимо сьогодні. - в її очах з'явився страх. - Я так і думала. 

- Та ти... - Вона різко накинулася на мене, але я встигла ухилитися і вона впала.

- Послухай, перш ніж наносити перший удар, то рекомендую спочатку вивчити суперника, а то раптом він виявиться сильнішим. - вона роздивлялася своє коліно, на якому була розбита рана і розірвані панчохи. В очах набиралися сльози, мабуть, добряче вдарилася. Я подала їй руку, але вона не поспішала користуватися моєю пропозицією. 
- Я така добра востаннє! - вона намагалася сама піднятися, але лише скривилася від болю і взялася за мою руку. Було незрозуміло від чого вона більше кривилася: від розбитих ніг чи від того, що довелося, що піднятися з моєю допомогою. 

- Ми обидві знаємо правду. - спокійно говорила до неї. 

- Забудь його. - вона різко поглянула на мене. - Не принижуй себе ще більше!

- Я його кохаю! - тихо сказала вона.

- Ні. Ти шкодуєш. Якби кохала, то раніше знайшла б його і розмовляла з ним.

- Звідки ти знаєш, що ми не говорили? - недовірливо запитала.

- Просто знаю. Я... - до нас підійшов Петрук.

- Дівчата, що у вас сталося? - дивлячись на Марго запитав хлопець. В руках він тримав паперові пакети з кондитерської до якої я тримала курс.

- Не втрималася на підборах. - пояснила я. - А ти як тут опинився?

- Заїхав по солоденьке. Влад вчора рекомендував цю кондитерську. - спокійно промовив і помахав пакунком перед нами. - Не познайомиш з подругою?

- Ми не подруги. - обурилася дівчина.

- Це колишня Влада, - спокійно пояснила я. На якусь мить запанувала некомфортна тиша.

- Якби ви з Владом були б разом, я був би щасливий. Шанс завоювати Мілу я б не проґавив. - озвучив Петрук, дивлячись на дівчину, хоча інтонація була дивною.

- Та пішли ви... - знявши туфлі, дівчина пішла геть. Я дивилася їй вслід і мене переповнювали дивні відчуття. Але я вирішила не думати про це і рушила в кондитерську.

- Ти якась занадто спокійна. - почувся ззаду знайомий голос.

- Не бачу сенсу істерично розмахувати руками. - спокійно відповіла йому і продовжила йти.

- Що ж, не забудьте надіслати запрошення на весілля. - ми були парою, але про весілля ще не думали та і не знаю як реалізувати свої плани з навчанням і чи погодиться на це Влад.

- Обов'язково! - швидко відповіла йому, не озираючись, і зайшла в кондитерську. Він за мною.

- Чому ти йдеш? - розгнівано запитала я. 

- Дозволь тебе провести! - я розрахувалася і вийшла назовні. - Гадаю це погана думка. - озвучила йому.

- Я бачив як вона впала. Може повернеться, щоб помститися. Просто проведу...

- Її є кому проводити! - за кілька метрів стояв розлючений Влад.