82 глава

- А давайте! Якщо я з легкістю опинюся по ту сторону, то Ви завтра особисто мені екскурсію проведете! - мені вже було все одно що думають люди навколо мене.

- В тебе двадцять секунд. Якщо не встигнеш - щоб я тебе більше тут не бачив. Охорону я попереджу. - переможно видав. 

- По руках! - він подав руку і я потиснула. Блондин розбив. Я віддала йому свій рюкзак, щоб не заважав. 

- Дивись не нашкодь собі. Не вистачало, щоб ти собі щось зламала. - жартував двометровий самовпевнений шатен.

- Не хвилюйтеся, дядя. - не стримавши посмішки, відповіла йому.

- Давай. Здивуй нас. - я підійшла до турнікету і зрозуміла, що перестрибнути було б незручно , просто перелазити мені не хотілося. Тому вирішила ризикнути. Повернулася спиною до турнікету, поглянула в очі шатену. Йому було смішно, я теж посміхнулася. Йому це не подобалося. 

- Ну, що? - звернулася сама до себе в умі. - Я зможу! - подумала і різко зробила акробатичний фляк назад. Це привернуло увагу всіх навколо. Люди завмерли, не розуміючи що відбувається. Шатен теж завмер. Блондин віддав мені рюкзак і я спокійним голосом сказала. 

- Завтра об одинадцятій прийду на екскурсію. - і пішла в сторону ліфтів.

Настрою не було. Відчувала себе в спортивному костюмі некомфортно серед, по-діловому одягнених працівників. До Влада пройшла напролом. Мене вже не хвилювали секретар чи помічники. Мені вистачило двометрового непорозуміння на першому поверсі.

- Ти рано. - підійшов здивований Влад. - Я не встиг ще пропуск передати. Все нормально? 

- Не знаю, - відповіла, - я там трошки нашуміла внизу. І віддала йому документи. 

- Потім все розповіси детально, а зараз… - не договоривши він сильно поцілував. Я розчинилася в тому поцілунку і його обіймах. На мить вдалося забути те, що відбувалося кілька хвилин тому.

Водій відвіз мене додому. Влад казав зібратися на шосту вечора і ми повечеряємо в ресторані. Хотів познайомити мене з Артуром. Ще мав бути Олег. Я зраділа. З ним гарний настрій був забезпечений.

Влад незадовго до виїзду заїхав додому, прийняв душ і переодягнувся. З Артуром вони домовилися ще перед обідом і потім в нього не вийшло, толком, поспілкуватися з ним. В них щось не складалося. І я так зрозуміла, що Артур не в курсі, що я у Вінниці. Але яка різниця, поки вони обговорюватимуть робочі моменти - я буду спілкуватися з Олегом.

Я трішки підкрутила волосся, підфарбували очі і одягнула білий брючний костюм. А Влад був в білій футболці і джинсах. Я завжди йому дивувалася. На його фоні я виглядала мерзлячкою. Якщо я готова була одягнути в’язаний теплий светр, то він міг під куртку одягнути футболку як зараз.

- Я тобі казав, що ти дуже красива? - підійшов і обійняв позаду цілуючи шию.

- Так. І не один раз. - задоволено прокоментувала я. - Ми не спізнимося?

- Треба вже їхати, але я б краще залишився вдома. - відповів продовжуючи цілувати. До ресторану ми приїхали в гарному настрої. Коли ми вийшли з машини, то побачили на вулиці Олега. Він пішов нам на зустріч.

- Міло, - почав серйозно, - мені так шкода Тайсона… - висловив співчуття, обіймаючи.

Дякую. - коротко відповіла. І згодом ми всі зайшли до ресторану. І яким же було моє здивування, де за столиком, куди привів нас Олег сиділо це двометрове непорозуміння. 

Він мене теж впізнав. Влад почав нас знайомити, але ми просто дивилися одне одному у вічі не відриваючи погляду. Трохи раніше я розповідала Владу про те, що сталося в загальних рисах і зараз, він здається зрозумів все.