78 глава

    По дорозі Влад розповідав про свою сім'ю, роботу, трохи вмикали пісні і дізнавалися, що кому подобається. Дорога була для мене довгою.

- Втомилася? - помітивши мій стан, перепитав хлопець.

- Трохи. - зізналася я. - Мене трохи нудить. - він дивно поглянув на мене і посміхнувся.

- А може...? 

- Не може! - перебила його я. - Просто захитало в машині.

- Шкода. - розчаровано промовив. - Я б не проти маленької твоєї копії. Артур скоро стане татом і я теж хотів би. - я злякалася. Так далеко я не думала.

- Розкажи мені про Артура. Я так розумію з ним я теж познайомлюсь? - вирішила змінити тему я.

- Так, я налаштований дуже рішуче. - задоволено сказав. - Артур закрита людина, завжди намагається тримати все під контролем. Зараз трохи хоче розпочати дещо нове, тому нервує і до того ж Ліза через два місяці має народити, тому в нього зараз життя кипить. Я не казав, що приїду з тобою. Але він хотів з тобою познайомитися, дещо вже чув від Олега.

- Мені трохи некомфортно, - чесно зізналася я. - Я все-таки в нього на вечірці танцювала. Не знаю як себе поводити.

- Заспокойся. Все буде нормально. Якщо хочеш, то не будемо нічого казати, він ще не знає.

- Ні, рано чи пізно все одно викриється. Треба одразу поставити всі крапки. - після невеликої паузи додала. - І твоя сім'я теж повинна знати про моє минуле. 

- Віка дещо знає. Через деякий час після тієї вечірки, я якось на п'яну голову їй розповів. Гадаю, що мамі вона теж розповідала. Вона тоді сказала, що теж би мене послала. - я посміхнулася. - Але вона не знає, що ти і є та сама дівчина. Гадаю - вона буде в захваті.

    За розмовами дорога минула швидко. Ми заїхали в кондитерську, набрали солодощів, я по дорозі купила ще квітів і от ми вже перед дверима. В мене почали труситися руки, серце калатало. Влад взяв мене за руку, заспокоїв і лише тоді натиснув на дзвінок.

- Доброго дня! - двері відчинила жінка, на яку Влад був дуже схожим. - Я Алла Вікторівна! - привіталася жінка, запрошуючи всередину.

- Це моя Міла. - сказав Влад.

- Дуже приємно познайомитися. - ледь вимовила я. Язик не слухався.

- А мені як приємно. Я стільки чула про тебе. - почала жінка.

- Це Вам! - передала їй квіти.

- Дякую! Владику, проведи дівчину у вітальню, а то стоїте в коридорі як не рідні. - він взяв мене за руку, віддав мамі солодощі і ми пішли в кімнату. В квартирі було затишно. Висіла якась картина і стояло кілька рамок з фото. Я підійшла ближче роздивитися.

- Це Віка, - обійняв мене ззаду хлопець. 

- Ви не схожі, - зауважила я. 

- Сестра схожа на батька, і ззовні, і за характером. Я на маму. - я продовжила роздивлятися фото, де були зображені діти. 

- Ходіть поїсте з дороги, - зайшла мама Влада, - Віка буде ввечері. - Влад трохи відступив, але все ще рукою продовжував обіймати. Мені було некомфортно, але він не відпускав. Кухня була великою. Я ще таких не бачила. Все в світлих тонах. Аромати були неймовірні. Влад посадив мене і сів поруч, Алла Вікторівна сіла навпроти.

- Міла, ти їж не соромся. Влад мені розказав, що ти любиш, тому я готувала для тебе. - мені було приємно. На столі, дійсно, стояли страви які я люблю. Було трішки незручно.

- Дякую. Мені дуже приємно, але це було необов'язково. 

- Ще й як обов'язково. - відповіла жінка. - Я не хочу, щоб ти залишилася в мене голодною. Ти і так худесенька, так що їж. - ми деякий час їли мовчки, а потім вона почала трохи розпитувати. Я неохоче відповідала. Намагалася відповідати коротко про головне, потім з величезним хвилюванням розказала, про танці, але осуду в очах не побачила, тому трохи заспокоїлася.

- Життя довге і всяке може бути. - почала Вона. - Мені головне, що мій син щасливий. А з рештою - ви розберетеся.

- Власне там я її вперше і зустрів, - додав Влад. - Це через неї я тоді...

- Я зрозуміла. - перебила його жінка. - Значить сама доля звела вас знову. 

    Ми ще деякий час посиділи і потім Влад поїхав по Віку, а я залишилася з Аллою Вікторівною наодинці.

- Що тебе турбує? - запитала вона мене прямо, мабуть, було дуже видно що я нервую.