77 глава

    Міла 

    В квартирі було незатишно. Тринадцять років!…

Таке враження, що він був завжди. А зараз його нема.

Коли я заходжу до квартири, тиша здається занадто гучною. Колись веселий гавкіт, зустрічний радісний танець лап - тепер це лише спогади. Бачу лежанку в кутку, де колись грівся улюблений друг, і відчуваю, як серце знову стискається. Порожня миска на кухні змушує зупинитися, ніби ще є надія, що він раптом з’явиться, вимагаючи вечерю.
В повітрі ще лишився його знайомий запах. На килимі - шерсть, що здається священним слідом його присутності. І найболючіше - звичка чекати, що хтось радісно зустріне мене біля дверей. Але цього вже немає.
Сум змішується з теплими спогадами. Кожна дрібниця: іграшка, поводок, старий плед - нагадує про щасливі миті разом. Я сідаю, заплющую очі й на мить уявляю, що він тут. І хоча біль ще гострий, я знаю, що любов нікуди не зникла. Він житиме в моєму серці назавжди...

Я прибрала на кухні, бо ми поїхали і трохи залишили безладу. Сховала його миски, щоб не ятрили душу. Їсти готувати не хотілося. Влад замовив піцу, але нічого не лізло. Мені було незручно перед ним, я поводилася егоїстично, але я не вміла по-іншому. Він так ці дні переживав за мене. Не відпускав, а я занурилася в себе. Дзвонила Іра, Рома їй все розповів. Ми трохи поговорили, але розмова не клеїлася, тому ми швидко закінчили. Але в той момент я зрозуміла, що зараз мені потрібен лише Влад.
     Він сидів на ліжку, спершись спиною на бильце, на ньому була футболка і спортивні штани, це виглядало так мило, такий домашній, рідний, розмовляв з кимось і хмурив брови, але коли мене побачив, то відразу попрощався і знову став моїм. Я мовчки підійшла і сіла йому на ноги, він поклав руки на стегна і почав злегка гладити їх.

- З ким говорив? - запитала я, проводячи пальцем по шиї.

- З Артуром. - його дотики стали сильнішими.

- І що Артур? - продовжувала я, але він різко перевернув мене на спину.

- Ти хочеш про нього поговорити? - запитав хриплим голосом і почав цілувати шию.

- Хочу, щоб ти зараз був повністю моїм, - Влад мене поцілував і я розчинилася в ньому. Не знаю, коли ми позасинали, але прокинулася я в одинадцять. На кухні на столі стояв вже холодний чай, свіжа випічка і записка. Я обожнювала, коли він залишав короткі записки.

    "Доброго ранку, моя кохана. Ти так солодко спала, що не наважився турбувати. Прокинешся - зателефонуй."

     Я посміхнулася і вирішила йому написати повідомлення. Не хотіла відволікати його дзвінками. Поснідала, залишеним сніданком, зібралася і вирушила за подарунками. Сьогодні їдемо до його сім'ї - я дуже переживала. Влад розповідав, що Аріна любить малювати, тому придбала фарби, листи для акварелі, якісь хороші маркери, які порадила продавець. Деякі іграшки і ляльку для Насті. Взяла ще різних смаколиків, прикраси для волосся, хотіла ще щось, але вирішила обрати вже з Владом.

- Ти де? - зателефонував Влад.

- В ТРЦ. 

- В якому? Я зараз заберу тебе.

- Не треба, я сама приїду. А ти де? - перепитала, я вже злякалася, що щось сталося.

- Вдома. - коротко відповів. Він все ж приїхав, ми ще дещо купили і приїхали зібрати деякі речі з собою. Я не знала що мене чекає, але Влад сказав, щоб багато не набирала, якщо потрібно буде, то все купимо, проте я так не хотіла. Тому взяла і спортивні речі і більш вечірні.