70 глава

    Ми ще трохи посиділи і почали збиратися. Міла не хотіла його відпускати в такому стані, тому вийшли всі разом. Олег залишився в мене в квартирі, а ми вирішили неквапливо прогулятися до будинку. Ніч була чудовою. Свіже повітря трохи допомогло збадьоритися. 

- Хороший в тебе друг, - задумливо сказала.

- Я знаю. В тебе теж хороші друзі. - спокійно відповів я, згадуючи Романа з Іриною. - А що з Тайсоном? Може треба його показати спеціалісту? 

- На післязавтра записалась. - поставила до відома.

    Вона пустила мене в своє життя, але було відчуття, що свої проблеми, вона все ще вирішує сама. Мені подобалася її незалежність. Але я хотів більше піклуватися про неї, захищати. Я хотів, щоб вона мені довірила своє життя повністю, але моя Міла не поспішала це робити. 

- А чому мені не сказала?

- Не хотіла відволікати, - і поглянула в очі. - Владе, я не можу тобі звітувати про кожен свій крок. Мені іноді здається, що ти намагаєшся мене контролювати. Ти не довіряєш? - запитала підозріло.

- Ні. - намагався пояснити їй. - Я хочу, щоб твої проблеми були і моїми теж. Хочу, щоб ти мені дозволила розділити свій тягар. - я гадав, що вона під дією алкоголю розслабиться, але вона продовжувала себе контролювати.

- Дуже мило звучить. - відповіла з посмішкою. - Я не звикла до такого, але буду намагатися. - я у відповідь обійняв.

- То що? Кажуть п'яна жінка - свято в хаті? - вирішив змінити тему я.

- Не знаю. Твоя п'яна дівчина дуже хоче спати. - чесно відповіла. Я її розумів, по ній було видно, що очі закриваються на ходу. Добре, що завтра не на роботу, зможе спокійно відновитися.

    Олег на наступний день запросив нас пообідати до ресторану. Хотів віддячити Мілі. Я приїхав, коли вони вже були на місці. Атмосфера в них була весела. Було в цій дівчині щось таке, що змушувало оточуючення прислухатися до неї.

- Вибачте, що запізнився. - поцілувавши дівчину, сів поряд.

- Ми не сумували, - спокійно сказав Олег. 

- Все нормально? - перепитала тихо - я лише кивнув.

- І так, - почав Олег. - Дозвольте підняти цю склянку соку, за дівчину, яка не дозволяла мені в Рівному псувати шлунок фаст-фудом, труїти собі легені і згладжувала всі кути між мною і другом, який був сердитий, що я так багато займаю вашого часу. - сказав, поглянувши на мене. Ми посміхнулися і підтримали тост.

    Обід пройшов в дружній атмосфері. Олег поїхав в гарному настрої. Мені було приємно, що вона так добре ставиться до нього. Це не було награно. Просто відчувалася щирість і здорове спілкування. На наступний день ми мали їхати до ветеринара після обіду, але десь о десятій зателефонувала Міла, я здивувався, бо вона зайвий раз сама не зателефонує.

- Владе... - я чув що вона плаче. 

- Що сталося?

- Тайсон… Його більше нема... - ледь промовила дівчина.