67 глава

Міла

Напруга між нами зростала з кожним дотиком, перетворюючись на тихий, майже невидимий вихор пристрасті. Мої руки потягнулися до нього, і ми злилися в поцілунку, який був рішучим і власним. Його губи ковзали по моїй шиї, викликаючи теплі тремтіння по всьому тілу. Я притискалася до нього, відчуваючи, як бажання охоплює мене цілком.

- Яка ж ти чуттєва, - прохрипів Влад, голос повний ніжності. Його погляд палав, і в очах я читала те саме бажання, яке відчувала сама. Я відчула хвилю солодкого передчуття, коли він наблизився, обійняв мене міцніше і шепотів щось лише для мене.

Влад обережно розводив мої руки, його дотики були ніжними й уважними. Моя шкіра горіла, серце калатало від хвилі бажання. Він був тут і зараз, і цей момент належав нам обом.

- Не закривайся від мене, - шепотів він, а я відчувала, як тепло і пристрасть розливаються по всьому тілу.

Ми зливалися в поцілунку, у ритмі дихання й обіймів, і світ за дверима зник. Кожен його дотик, кожен погляд, кожне слово було сповнене любові й пристрасті. Я відчула, що розчиняюся в ньому, і хвиля блаженства накрила мене повністю.

Я стала його, а він - моїм. Ми були одне ціле, і цього було досить

   Я прокинулася у Влада на грудях і зрозуміла, що він вже не спить.
  
- Доброго ранку!

- Доброго ранку, - відповів і ніжно поцілував. Почав пальцями перебирати волосся та легко гладити мою спину.

- Що вчора сталося?  Я відчула запах диму. - Ще вчора хотіла його про це запитати.

- А я спеціально душ прийняв, щоб не смердіти. - не відповідаючи на моє запитання промовив.

- Як бачиш не допомогло, - спокійно відповіла, виводячи пальцями візерунки в нього на грудях.

- Невеличка пожежа. Ніхто не постраждав. - коротко пояснив. Я відчула, що його серце почало калатати сильніше.

- Міло, можна запитати? - я підняла голову і подивилася в очі.

- В тебе нікого не було через те, що хтось образив?

- А чому ти питаєш? - спокійно запитала і розмістила знову голову на грудях.

- Просто важко повірити, що така дівчина як ти була сама. - я задумалася. Ця тема була неминуча. 

- Ну мене фізично важко образити, - промовила з посмішкою, - а так просто не подобався ніхто. Я ходила кілька разів на побачення, але мені було важко сидіти і вдавати, що цікаво... Було кілька хороших хлопців, дійсно хороших, які залицялися, так сказати, але я нічого до них не відчувала. Тому так вийшло. 

- А той козел з лікарні?

- Він мені нічого не зробив. Але почалися плітки, тому я звільнилася. - спокійно відповіла.

- Це добре, що ніхто не сподобався! - прокоментував задоволено. Я перевернулася на спину і сховалася під ковдрою. 

- Не ховайся! Ти хоч уявляєш яка ти красива? - запитав і підсунувся до мене.

- Здогадаюсь. - промовила впевнено, проблем з самооцінкою в мене не було. -  Ти теж красивий! Сподіваюся ревнувати більше не будеш?

- Буду, - чесно відповів хлопець, - але буду тримати себе в руках.

- Ми в травні, сподіваюсь, поїдемо до мене в містечко... - Почала пальцями проводити в нього по губах, шиї... - Кожного року ми  невеликою компанією збираємось біля річки, там орендуємо будиночок. Одним словом, там буде дехто, кому я подобаюся. Мене завжди Рома виручав, але цього року я вже не сама, тому…

- Я зрозумів. - важко промовив хлопець. 

- От і добре. - полегшено видихнула і поцілувала його дуже вимогливо.

- Тобі нічого не болить? - стурбовано запитав.
- Трохи. - прямо відповіла, - але я тебе хочу! - його очі вмить спалахнули.