59 глава

    Вранці ми прокинулися з важкою головою. Сонце світило у вікно, сліпило очі. Я встав і опустив жалюзі. Пішов в пошуках свого вчорашнього товариша по чарці, хлопець сидів і тримався за голову. Вночі було добре, а на ранок як завжди треба було збирати себе до купи.

- Недобрий ранок, - змучено привітався.

- Ага, то точно. - відповів Рома.

- Треба збиратися і йти вітати дівчат. - хлопець незрозуміло поглянув, а потім в очах з'явилося прояснення.

- Двадцять хвилин і я огірочок. - Рома поплентався в душ. Через хвилин сорок ми вийшли, спочатку взяли собі каву.

- Ти теж не палиш? - запитав я.

- Ні, завдяки їй. - промовив злегка посміхнувшись,  - Але зараз я задоволений, що тоді не розпочав. - спокійно відповів хлопець. Я знову здивувався. Невдовзі ми вже стояли під квартирою з квітами і свіжою випічкою. Рома взяв каву для Іри. Я так і не зрозумів які в них стосунки, але він про неї турбувався. Це було очевидно. Дивна компанія, зауважив я собі. 

- Доброго ранку, хлопчики. - привіталася Іра. - Бачу вечір вдався, бо виглядаєте ви не дуже. 

- Доброго. - відповів я і привітав її. - А де Міла?

- Вона у ванній. - спокійно відповіла і почала приймати вітання від Роми. Вони пішли на кухню, а я пішов в кімнату і чекав на свою красуню. Коли вона зайшла лише в рушнику, мені стало не по собі. В штанах стало тісно. Така світла шкіра, мокре волосся - я одразу кинувся до неї.

- Вітаю тебе! - вручив квіти і поцілував у ключицю. - Як твоя рана?

- Краще, але ще болить, коли зачіпаю язиком. - Невимушено відповіла і поцілувала мене легенько в губи.

- В мене є для тебе подарунок.

- Я знаю. І він стоїть переді мною неголений, - промовила з посмішкою і потерлася щокою об моє підборіддя.

- Не подобається?

- Дуже подобається. - ніжко сказала. Я став позаду і застібнув на шиї прикрасу. Вона завмерла. Я не знав що вона любить, але коли побачив цю підвіску з білого золота у формі блискавки, то зрозумів, що це воно.

- Дякую. - тихо промовила і вивчала пальцями прикрасу. - І дякую, що приїхав. - повернувшись до мене додала.

- Ти дуже схудла.

- Я знаю, - важко зітхнувши відповіла. - Будеш відгодовувати, - вже веселіше додала.

- Однозначно, - замкнув її в обіймах. - Ми з Романом вчора довго говорили, - почав я, бо знав, що її це турбувало.

- І як?

- Я трохи заспокоївся, - спокійно пояснив, - тобі пощастило мати такого друга.

- Знаю, - тихо відповіла.

- А ще він мені багато чого розповів про тебе, - вже веселішим голосом продовжив.

- Це добре. Мене тішить, що ви полагодили.

- А в тебе є дитячі фото? - я дійсно хотів би побачити.

- Є. Вдома в Роми. Колись покажу. - мені не хотілося відпускати її. Ми ще трохи постояли, і я пішов на кухню. Іра з Ромою якраз зробили для всіх чай і сиділи задоволені.