57 глава

          Влад

    Я приїхав і побачив свою дівчину, яка неймовірно схудла і мене це турбувало, але розумів причину, тому звинувачувати її не міг. Коли, нарешті, обійняв, то все стало на свої місця, але вечір був не наш. Рома сидів навпроти і дивився на мене як на ворога, я на нього як на суперника. Дівчата намагалися розрядити атмосферу, але в них не дуже виходило. Мене почала Іра розпитувати. Її цікавило абсолютно все. Згодом Міла пішла з Романом на вулицю, я хотів піти за ними, але Іра мене зупинила.

- Не треба. Не заважай. Вона і так переживає за вас, тому не загострюй ще більше. - серйозним тоном сказала. Я мовчки кивнув, виливати душу перед нею наміру не було. 
- Якщо ти поставиш її в ситуацію де треба обирати, вона обере його. - не заспокоювалася дівчина.

- Тобі не виглядає це дивним? - запитав, не витримавши.

- Я не вірю в дружбу між чоловіком і жінкою, це однозначно, та вони зламали моє уявлення про це. Але вони не пара - це точно. В них є свій, якийсь особливий, зв'язок. Просто прийми це, якщо хочеш бути з нею.  

- Це трохи важкувато.

- Може вони погодяться заспівати. Подивися як вона дивиться на Рому, і як на тебе. - ця дівчина пре як танк. - Я, наприклад, бачу як вона світиться біля тебе. І бачила як зраділа, коли дізналася, що ти приїдеш. А ти...

- Я зрозумів. - не дав закінчити хлопець. Ця дівчина була повною протилежністю Міли. Що ззовні, що за характером. Але вона її добре знала, тому до її слів, можливо, треба було дослухатися. В цей момент прийшли Міла з Романом. Він виглядав спокійніше, а моя красуня переживала.

- А чи не заспівати вам разом? Влад ніколи ж не чув! - зависла тиша. - Ей, ну чого ви? - намагалася вмовити Іра. - Будь ласка, ту пісню з мюзиклу про Ромео і Джульєтта. Вона так гарно у вас виходить. - Міла подивилася на Рому, той, вочевидь здався, кивнув головою і вони пішли. Я затамував подих. Ще ніколи не чув як вона співає. Мелодія була трохи знайомою, спочатку співав Рома, а потім моя Міла. Це було красиво. Вона талант. Голос приємний. Але так, як вони себе поводили, то окрема тема. Вони виглядали як закохані, дивилися одне на одного. Я милувався і злився водночас. Коли вони закінчили, то їм почали аплодувати. Помітно, що вони виконували це не вперше. Вони обійнялися і дівчина побігла до мене. Її очі дійсно були іншими. Я намагався заспокоїтися. Вона була тут, зі мною - це найголовніше. Іра взяла Рому в обороти, тому вечір закінчився більш на позитивній ноті. І ми всі поїхали до Міли. Вдома дівчата влаштували ще чаювання. Було цікаво за ними спостерігати. Міла була не така вже й спокійна. Але мені подобалося.

- А як ви спати збираєтеся? - вирішив запитати, те що мене цікавить.

- Ну, взагалі, тут планували. - пояснила моя дівчина. 

- Романе, може ти до мене? - всі затихли.

- Ромка, погоджуйся. Ми з Мілкою хоч попліткуємо вдвох. - підтримала Іра. Міла дивилася на Рому в очікуванні його відповіді. Той мовчки кивнув. Я планував з ним поспілкуватися, але і не хотів, щоб він тут залишався. Невдовзі ми пішли. Мовчали довго.

- Ти її любиш? - вже в квартирі запитав хлопця.

- Люблю! - відповів дивлячись в очі. - Але не так, як ти подумав. - я мовчки запропонував пиво і він погодився.

- По тобі не скажеш. - не втримався я.

- Це твої проблеми. - а хлопець не промах, подумав собі.

- Якби ми зустрілися при інших обставинах, то я б точно її не відпустив. Але вона мені як сестра. Я не хочу її як жінку, якщо тебе це заспокоїть. - ні, мене це не заспокоїло. - Вона найкраще, що могло з тобою трапитися і вона не заслуговує на таке ставлення.

- Ти про що? - не зрозумівши перепитав.

- Про синець на її руці. - різко відповів. 

- Я тоді...- сховавши очі почав я, виправдовуватися сенсу не бачив.

- Не пояснюй - це нічого не змінить. Але вона не заслуговує, щоб їй не довіряли. Дивлячись на тебе, я, взагалі, не розумію чому вона вибрала тебе.

- А кого мала? Тебе? - я закипав.

- Та заспокойся ти вже! - гаркнув хлопець.

- Якщо ти її так цінуєш, то я не вірю що ти не закоханий. - сказав сердито я.

- Зрозумій. Це ти в ній бачиш дівчину, жінку! Хочеш її емоційно, фізично. А я пам'ятаю її з короткою стрижкою, як у хлопчика, - в цей момент я здивувався, - яка ганяла з хлопцями у футбол, грала з нами у війни і так далі.

- Ти можеш про неї розповісти? Бо таке враження, що ти зараз про іншу людину. - він подивився якось дивно.

- Що саме тебе цікавить?

- Та все. - спокійно відповів я.