56 глава

    Так летіли дні. Влад дзвонив при найменшій нагоді. Іра теж не давала сумувати, вона вже все спланувала. Місто оживало. На вулиці ставало більше людей, бігали діти. Але мені було самотньо. Я вже звикла бачити неймовірні зелені очі, яких зараз дуже не вистачало. В четвер я сходила до супермаркету, хотілося трохи підготуватися до гостей, які мали приїхати в п'ятницю ввечері. Підготувала для Іри подарунок: засоби по догляду за волоссям і ще деякі дрібниці. Я її добре знала, тому подарунок вибрати не було проблемою. За волоссям вона дуже любила доглядати і мене підсадила на це. Обожнюю різні маски, бальзами і інше. Особливо, коли мені подобається аромат і подруга теж від цього божеволіє. Вона взагалі була для мене була зразком жіночності. Я вже не могла дочекатися коли її побачу. Ще дуже переживала за Влада і Рому, хотіла, щоб ці двоє знайшли спільну мову. Для мене це було важливо.

 В п'ятницю ми працювали до третьої, я швидко дещо приготувала, вигуляла Тайсона і чекала гостей.

- Нарешті,  пропажа. - налетіла на мене подруга. - Ти чого така худюща? - почала роздивлятися мене. А мені здавалося, що вона кожного разу коли ми бачимося, стає все красивіша.

- Привіт! - коротко привітала і ми продовжили обійматися.

- Мала, привіт. - привітав мене Рома і теж обійняв. Як же я люблю цих людей. Хоч ми стали бачитися рідше, але не втратили наш зв'язок, а Іру і Рому це навіть зблизило. Ми піднялися до мене, де я накрила стіл.

- Подруго, твій плов неперевершений. - нахвалювала Іра. Вона вміла готувати, але не завжди вдавалося так, як очікувала.

- Спеціально тобі готувала. - вдячно відповіла. - Які ви молодці, що приїхали!

- Ой не знаю. - почав ображено Рома. - Вона половину часу співала! А ти, взагалі, чула як вона співає? - хлопець театрально скривився.

- Чула. - спокійно відповіла.

- Ну вибачайте! - втрутилася подруга. - Не всім Боженька надав такий талант як у вас, - надувши губи сказала, але за мить вже веселіше запитала. - То може в караоке? Покажете мені майстер-клас. - я була не проти, Рома мовчки теж погодився.

- А де твій Влад? Я думала він теж прийде... - не здавалася подруга. Їй дуже кортіло з ним познайомитися. Я вирішила сказати все як є.

- Він у Вінниці, але обіцяв приїхати як буде можливість. Я хотіла, щоб ви з ним поговорили, - звернулася до друга, - він мене ревнує до тебе.

- Це його проблеми, - сердито відповів.

- Будь ласка, мені важливо щоб ви хоча б спробували порозумітися. - і поглянула на нього невинними оченятами. 

- От лисиця, - почав Рома. - Побачимо, його тут взагалі нема зараз. - констатував, вказавши пальцем на простір навколо себе.

    Ми ще трохи поспілкувалися, позгадували своє і невдовзі почали збиратися. Дивно, але Влад сьогодні дзвонив лише раз і то ненадовго, але я сьогодні була не сама, тому сумувати було ніколи. Ми з Ірою зібралися. Вона одягнула обтягуючу сукню сірого кольору і яскраво нафарбувалася. Я ж вирішила не заморочуватися, до того ще й живіт почав нити в очікуванні ще одних гостей, тому одягнула джинси, блузу і подовжений жакет. Нанесла макіяж, виділивши очі і невдовзі ми вирушили. Гостей в закладі було достатньо. Ми тут були не вперше, тому швидко зорієнтувалися. Сьогодні вирішили не пити. Мені не можна було, вони теж не хотіли. Я заспівала дві пісні, отримала масу задоволення, бо співати мені подобалося, але робила  це лише вдома на кухні чи в душі і вічним поціновувачем був собака. Рома теж проспівав одну композицію, яка нам з подругою подобається. Іра милувалася Ромою цілий вечір. Він і справді був красенем. Високий брюнет з синіми очима, з зачісками завжди експериментував, але йому завжди пасувало. З легкою вдачею, дівчата його завжди оточували, але він поціновувач розумних, а з цим не дуже щастило. І Іра, як ходячий вулкан емоцій. Але я любила їх такими як є. Невдовзі зателефонував Влад.

- Ти де? 

- В караоке, - спокійно відповіла.

- Скидай локацію - зараз буду. - я зраділа як мала дитина і пошкодувала, що не одягнула щось більш красиве, але нічого. Головне його побачити.

- Зараз Влад приїде, - повідомила своїм. Іра зраділа, потерла долонями. Рома був не дуже задоволеним. Влад йому не подобався. А в мене серце почало калатати. Не вірилося, що цей день настав і він знову буде поряд. Через хвилин двадцять хлопець приїхав, сів біля мене навпроти Романа. Ми з Ірою намагалися вести невимушену бесіду, але хлопці робили таку атмосферу, що навіть комар побоявся б пролетіти повз них. Влад себе стримував, але його погляд говорив сам за себе. Я вирішила поговорити з Ромою, бо він досі злився через той синець, тому ми пішли на вулицю.