55 глава

Пізно ввечері перетелефонував Влад, ми трохи поспілкувалися і я відразу заснула. В понеділок день проходив рутинно, якби не Тайсон, то, мабуть і не виходила б. Погода була чудовою, але поряд декого дуже не вистачало. А ще я розуміла, що втрачала вагу. Я і так була худою, тому коли ще худла - це виглядало хворобливо. Та їсти я й досі не могла. Добре, що Антоніна Сергіївна мене зараз не бачить, а то б голосила вже. Згодом зайшов Олег, зварила йому свої останні пельмені. Сьогодні він був серйозним.

- Я не знав чи тобі казати, але не можу змовчати. - почав серйозно.

- Розумієш, Влад дійсно на тебе запав і я бачу це взаємно. - в цей момент я насторожилася. - Пам'ятаєш я тобі казав про Русалку? 

- Ну, пам'ятаю.

- Ти дуже схожа на неї. - ледве промовив. Його очі бігали туди-сюди, немов шкодував про сказане.

- І все? - вже з посмішкою запитала.

- Так! А що тут смішного? - запитав не розуміючи.

- Ні, ти просто так почав. Я вже подумала, що в нього там сім'я, наприклад.

- Ну ти вже як знаєш. Просто я переживаю за нього. І не хочу, щоб ти в якийсь момент зрозуміла, що була заміною і кинула його. - він продовжував, а я все думала чи сказати чи ні. Але подумала, що пізніше дізнається все одно.

- Ельза, що з тобою не так? Я тут тобі це кажу, а тобі смішно.

- Я ж не можу ревнувати до себе?! - Олаф завис, коли я це озвучила. 

- Тобто ти це вона? - я мовчки кивнула. - Бути не може!

- Теж не подумала б про таке, але коли тебе побачила, то все зрозуміла.

- Тепер все зрозуміло, чому він так зараз себе поводить. - якось задумливо сказав, здавалося, що в цей момент він розслабився. 

- Я не планувала тобі це озвучувати, але ти перший почав та і дізнався б все одно.

- То ти Ельза чи Русалка все-таки? - почав трохи відвисати хлопець.

- Як хочеш, так і називай. Мені фіолетово. - в цей момент подзвонив Влад, я ввімкнула відео, щоб він нас двох бачив. Олег відразу почав йому давати тринди, що той не зізнався. Це насмішило і мене і мого хлопця. 

- Я ще не можу відійти. - після дзвінка сказав Олег. - Вам, мабуть, судилося бути разом. - я лише знизила плечима. Ми ще трохи поспілкувалися і він теж зібрався їхати.

- До зустрічі, Ельза. Радий був познайомитися. Сподіваюся це не остання зустріч. Тільки не роби з нього підкаблучника, прошу!? - вже веселіше додав.

- Давай, Олаф! Нічого не можу обіцяти. Гарно доїхати. - І він пішов. Я нечасто впускаю в своє життя людей, але цей сніговик точно лишиться. Потім вирішила зробити розтяжку, якось весь час не було як, Влад майже постійно був поряд. При ньому не хотілося. Ввімкнула улюблену музику і віддалася процесу. Мене це заспокоювало. Шкода, що мало часу цьому приділяю. Ввечері знову зателефонував Влад, голос був втомленим.

- Як ти себе почуваєш? - першим ділом запитав.

- Терпимо, - жалітися не хотілося. - А ти як?

- Нормально. Хочу до тебе! В тебе так добре... - сказав ніжним голосом.

- Я теж. Перший день вже пройшов. Завтра вийду на роботу і дні пролетять швидко. - спокійно промовила, але розуміла, що легко лише на словах.

- Хотілося б. Мене тут просвітили, що в суботу 8 березня. - вже серйознішим тоном сказав. - А я зовсім не знаю, що любить моя дівчина. 

- Твоя дівчина любить, коли її хлопець поруч. - вже з посмішкою відповіла, діалог ставав більш легким і позитивним.

- Це добре. Мені подобається, але я б не це хотів почути.

- Ти головне приїдь, а там побачимо. - може і неправильно, але я не з тих людей, що цінують матеріальне.

- А Рома з подружкою коли мають приїхати?

- Не знаю ще. Чи в п’ятницю ввечері чи вже в суботу десь. А що?

- Нічого. Цікаво просто.

- Знаю я твоє цікаво. - сердито відповіла. - Тебе я теж чекаю. - наголосила ревнивцю.

- Мені приємно це чути. - вже спокійніше сказав.

- Буду частіше казати тобі про це. - намагалася заспокоїти його я. Ми ще трохи поговорили і я заснула.

        У вівторок вийшла на роботу. Температури не було, але ще боліло. Проте я була щаслива. На роботі було спокійніше. Весняне тепло тішило душу. Я, навіть, одяг легший підготувала. Намагалася себе зайняти на максимум. Але мені іноді, здавалося що в мене не дуже виходить.