53 глава

- Хочеш ти цього чи ні, але Рома є в моєму житті. Прийми це як факт і заспокойся. До речі, він завжди казав, щоб я знайомила його з своїми хлопцями. Так, що раджу тобі з ним подружитися.

- І багатьох ти вже знайомила? - не замовкав Влад.

- Ти хочеш зараз про це поговорити? - вже роздратовано запитала я. - Вони приїдуть на вихідні. Зможеш запитати особисто в нього! - моєму обуренню не було меж. Я йому пояснювала про Рому, а він продовжує. Як так можна? Чому він завівся? 

- Вибач... - вже м'якшим тоном промовив він.

- Влад, це вже не вперше! І я казала, що мені це не подобається! - почала підвищеним тоном я. - Тим паче ти все чув. Я не ховалася і нічого поза спиною не робила, тому не розумію твоєї реакції. - невже він думає, що короткого "вибач" мені буде достатньо?

- Молодята, ви чого? - втрутився Олег.

- Друга свого запитай, - гаркнула я.

- Я, мабуть, піду... Ельза, дозволяю його стукнути кілька разів, - намагався пожартувати хлопець, але напруга в повітрі зашкалювала. Я теж не можу завжди залишатися спокійною, але не буду ковтати це мовчки. Олег пішов, я лише чула як закрилися двері.

- Пробач лопуха звичайного, - почав з очима як у кота з мультфільму Шрек.

- Влад, я зараз зла і не хочу з тобою говорити. - він лише мовчки кивнув, але я бачила, що він себе стримує. Та мені було байдуже. хлопець сів біля ліжка і мовчки дивився серіал, невдовзі в двері подзвонили, я думала, що це Олег, тому відчинив Влад, а там була Катя. Я швидко підійшла до неї.

- Я бачила, що Тайсона вигулюєш не ти, тому стало цікаво, - почала роздивлятися Влада сусідка.

- Прихворіла трохи, - пояснила їй, - тому краще не підходь близько.

- А це в нас хто? - не вгамовувалася Катя.

- Це Влад, Влад - це Катя. Влад - мій хлопець. - майже крізь зуби сказала я. Він мене обійняв. 

- Я зрозуміла, - тихо сказала жінка. - То я тоді піду. Не буду заважати. - коли двері закрилися, я скинула руку і знову пішла під ковдру. Влада вирішила ігнорувати.

    В обід я знову перекусила, щоб випити ліки. Мені було боляче. Знеболювальне не допомагало повністю. В ротовій порожнині ясна опухли. Влад нікуди не йшов, серіал дивитися не хотіла. Настрій пропав. Я застелила ліжко, взяла легенький плед і вирішила поспати, але поруч з ним не виходило. В цей момент мені здавалося, що мій пес був на його боці. Що мене дуже бісило. Так тривати не могло.

- Ти розумієш що це ненормально? - не витримала я.

- Розумію, але не можу себе контролювати.

- Я не вважаю себе винною, тому виправдовуватися не буду. Свою думку я вже озвучила. На вихідних тобі треба поговорити з Ромою і почути ще його. - спокійно сказала.

- Я тебе почув! - швидко відповів і взяв мене за руку. Я потягнула його до себе і він ліг навпроти. Обіймати його зараз не хотіла, тому просто лежали, йому було важко, я це бачила, але допомогти нічим не могла.

- Ти дійсно зараз на дитину схожа, - зненацька сказав.

- Ви з Олегом дуже близькі? - вирішила змінити тему і дізнатися більше про Олафа, який завжди веселий.

- Я б не сказав. Він друг дитинства Артура, з яким ми разом навчалися, стали партнерами, а з Олегом іноді перетиналися. Трохи більше спілкувалися після того, як ти дала мені відкоша, він єдиний про це знав і здогадувався чому я тоді змінився. - спокійно відповів.

- Я помітила, що він до багатьох звертається за прізвиськом, мені теж дав. А в тебе є? - він посміхнувся і кивнув мовчки, - і яке?

- Князь. - коротко сказав.

- А чому князь? - мені здавалося, що я кожне слово силою витягую. Він прийняв сидяче положення, простягнув руку і сказав офіційним тоном.

- Князевич Владислав, - я почала сміятися. Сама не знаю чому. - Я щось смішне сказав? - я сіла біля нього, потиснула руку.

- Полководець Людмила! Приємно познайомитися!

- Вам дуже підходить! Але Князевич Людмила звучить краще. - мені стало не смішно.

- Ми вже це проходили. Ти поспішаєш. - серйозно сказала йому.

- Колись ти скажеш «так!» Я зачекаю. - цей хлопець не може заспокоїтися.