52 глава

              Міла

    Сьогодні перше березня. Настала весна, яка обіцяла бути цікавою. З самого ранку, попри біль, настрій був хорошим. На моїй невеличкій кухні було сонячно, проміння пробивалося крізь гардини. Я відкрила вікно і впустила свіже повітря. Небо було чистим. Ця блакить вселяла впевненість в щось добре і хороше. Я неквапливо прийняла душ, одягнула піжаму вільного крою із зображенням милого собачки, волосся заплела у два колоски, щоб не заважало, поснідала йогуртом і прийняла необхідні ліки. Сьогодні нікуди поспішати не буду. Можу дозволити собі трішки похворіти. Ввімкнула на ноуті якийсь детектив і разом з моїм чотирилапим другом сіли дивитися. Але наша ідилія тривала недовго.

- Ви чого так рано? - запитала я в хлопців, які вже стояли в коридорі. - І чому вдвох? - обурювалася я.

- Слухай, а ти в неї паспорт перевіряв? Ти впевнений, що вона повнолітня? - почав з порогу Олег. Я була шокована. Невже дві косички можуть бути лише в неповнолітніх.

- Боїшся, що посадять за розбещення неповнолітніх? - кинула я. - Сусід Вася може підтвердити, що ти тут був. - Влад не втручався, мабуть, йому навіть було цікаво це слухати..

- Я тут тобі купив йогурти і фруктові пюре, - простягнув мені пакет Влад, - мені сестра їх давала, коли зуб болів.

- Дякую. - коротко відповіла і занесла на кухню.

- Давай Тайсона вигуляю? - собака вже з повідцем стояв біля хлопців і махав хвостом. Їм я відмовити могла, а йому ні. Тому мовчки кивнула і вони пішли. Відчуття було дивним. Я знову вмостилася на ліжку, яке сьогодні не збиралася застеляти і продовжила дивитися детектив. Через хвилин тридцять всі повернулися в повному складі.

- Якщо ви поїсти, то в мене нічого нема, - промовила з порогу і це адресувалося Олегу.

- В мене все з собою! - задоволено відповів. В мене що тут медом намазано, що вони всі сходяться. Я пішла на кухню і хотіла поставити чайник, але Влад не дозволив і все зробив сам. Зробивши висновок, що їм і так вдвох добре, пішла знову на ліжко. Незабаром подзвонив Рома. 

- Привіт, Мала, - жваво привітався.

- Привіт. - Ми говорили по відео, думаю хлопці все чули, оскільки двері були відчиненими.

- Ти ще в ліжку? Захворіла чи що? 

- Зуба вчора, нарешті, того вирвали, тому зараз трохи ще мучить. А ти як там?

- Нічого. Переживаю. - почав спокійно. - В тебе там щось відбувається, а я нічого не знаю.

- Все нормально! Заспокойся! У мене все добре - спокійно відповіла. Рома уважно розглядав мене, ніби хотів заловити на брехні.

- Ми з Ірою домовилися приїхати на вихідні до тебе. В тебе як з планами?

- Та нема ніяких, ніби. Звичайно приїздіть, буду рада побачити. - моїй радості не було меж, Іру я вже давненько не бачила. Гадаю рушійною силою цієї ідеї була вона. - Як там Єгор з Лілею?

- Спитаєш сама, коли говоритимеш. - сердито сказав. Не любив розповідати за них, а мене завжди тішила його реакція. - В тебе точно все нормально?

- Справді. Я не сама. Зі мною Влад і його друг теж тут. Тайсона вигуляли, мене розважають. - почала як мала дитина доповідати, бо знала, що не заспокоїться.

- Ви вже разом?

- Разом. - відповів за спиною Влад. Я поглянула на нього роздратовано.

- Добре, на вихідних поговоримо. - вже холодним тоном сказав Рома. - Бережи себе, мала.

- І ти бережи себе, великий. - сказала з посмішкою. - До зустрічі. - і закінчила дзвінок.

- Він мені не подобається! - почула знову сердитий голос.

- Це добре. Якби він тобі подобався, то я в тобі розчарувалася б. - спробувала жартувати я, але він не заспокоївся.