51 глава

- Потім Іро! Все Потім. - сказала сердито і вибила.

- Вона в нас що? - не втримався Влад.

- Нічого! - вдаватися в деталі я зараз не хотіла. Хоча, можливо, було правильно прояснити все. - А чому ти раніше не сказав? - вирішила його відволікти.

- Не знаю. З самого початку це було б дивно, а потім хотів, але не виходило. Переживав. Я вчора думав, що ти накрутиш себе, тому сьогодні приїхав раніше. - Він заховав носа в моєму волосся і вдихав. - Ти мені подобаєшся! Сильно подобаєшся! - ніжно промовив, дивлячись в очі. Деякий час ми сиділи мовчки. Просто насолоджувалися одне одним. Мені цього було достатньо, У нього теж, мабуть, були свої причини. Цей чоловік сильно зачепив струни моєї душі.

- Затанцюєш мені якось? - першим порушив тишу хлопець.

- Мене ще хвилює одне, - тихо сказала я. - Тобі подобається дівчина, яка тоді танцювала і ти придумав собі щось там, чи дівчина, яку ти зустрів тут? - розуміла, що звучить безглуздо, але мене це турбувало. Я не зустрічалася раніше ні з ким, не через те, що мені ніколи не хотілося, але були унікуми, які бачили красиву картинку, чи знали що і станцюю і заспіваю, тому зрештою, стосунки мене не цікавили.

- Ти! - різко відповів. - Мені подобаєшся ти! Різна ти! Танці це добре, я б хотів ще побачити, хотів, щоб танцювала для мене. Але я також хочу, щоб ти мене розуміла, хочу, щоб ти довіряла мені, хочу відчувати себе вдома поруч з тобою. Хочу бути поруч. Хочу бачити тебе веселу і сумну. І взагалі хочу тебе. - я не знала що сказати. Мені було приємно і страшно водночас. Він зараз так дивився в очі. Я потопала в тому погляді. Я теж хотіла цього чоловіка. 

- Я буду для тебе танцювати, - ледь вичавила з себе. - І ти теж... Ти мені подобаєшся теж, - невпевнено промовила, опустивши очі. Влад різко підійшов і обійняв, я теж обійняла за спину. 

- Ти гаряча, в тебе температура зросла, - почав прикладати руку до чола. - Чому ти така спокійна?

- Це просто температура, вип'ю пігулку і вона впаде. Найближчі дні вона буде підійматися постійно. - спокійно відповіла, але Влад вже ставив чайник, шукав ліки і створював паніку.

- Що ти робиш? 

- Лікувати тебе буду! - стурбовано відповів. - В тебе лимон є?

- Немає, в мене не застуда. - почала навіщось я.

- Застуда чи ні, але пити треба багато. - Бурчав хлопець, я лише посміхнулася. Він так кумедно виглядав, - до речі, хотів тебе запитати. Лимона в тебе нема, але я постійно відчуваю запах лимонів в квартирі.

- Я коли мию підлогу, додаю у воду ефірну олію лимону. Мені так подобається. - спокійно пояснила.

- Так просто? - розчаровано перепитав.

- Так просто, - підтвердила я. Влад поставив чай, дав жарознижувальне, воду, щоб запити і став поряд, очікуючи коли я виконаю. Я здалася. Приємно, коли піклуються.

- Дякую, що підштовхнула мене. Мені зараз набагато легше. - несподівано зізнався.

- Сподіваюся надалі ти будеш впевненішим, - з посмішкою відповіла.

- Тобі вже пора. - але, насправді не хотіла, щоб він йшов.

- Може я залишусь? 

- Ні, іншим разом. Коли мені нічого не болітиме. - Влад хитро посміхнувся, а я почервоніла. Добре, що все можна списати на температуру.

- Я міг би вночі допомогти, водички принести? -  сказав, посміхаючись.

- Не треба. Я минулої ночі мало спала і коли температурю, то сплю добре, тому, не переживай! Я вже доросла дівчинка - впораюсь. - розжовувала як малій дитині.

    Я закрила за ним двері і втомлено пішла на ліжко. Хотілося спати. Занадто багато подій сталося за останні три тижні. Сподіваюся ці зміни позитивно повпливають на майбутнє. Мені б цього хотілося. Хотілося бути щасливою. Вперше хотілося розділити з кимось своє життя. Хотілося довіритися і не пожалкувати. Недарма ми знову зустрілися. Недарма я щось відчула. Він не перший з пацієнтів до мене залицявся. Досі один квіти на роботу надсилає. Спочатку приїздив, а потім лише квіти почала отримувати. Але їх так і залишаю на роботі, але Влад це інше.

 Симпатія з'явилася майже одразу і куріння я проігнорувала, я звісно йому сказала, але раніше я і не розмовляла б, якби відчула запах цигарок. Але з ним все інакше. Ці зелені очі мене заворожують. Хіба можна бути таким красивим? Сьогоднішній вечір багато прояснив, нам обом стало легше. Задзвонив телефон, подивилася на екран, це Влад.

- Не спиш?

- Ну якщо відповіла, то логічно що ні. - спокійно відповіла. 

- Ти вже вмостилася спати?

- Так.

- Я тут подумав... - кілька секунд паузи, - може я Тайсона завтра вигуляю, щоб тобі легше було?

- Не знаю. Завтра побачимо, - думаю це непогана ідея, але вийти мені треба буде обов'язково, - Буду дивитися на своє самопочуття.

- Я все одно прийду до тебе. На добраніч.

- На добраніч. - швидко відповіла і вибила. Ніч була неспокійною.

     Влад

      Міла... Моя мудра Міла. Ох я і перенервував ці дні. Як добре, що все вияснили, ніби величезний тягар впав з плечей. Якби хтось з роботи побачив мене таким, то не впізнав би. Та і я сам, якби кілька місяців тому сказали, що я так буду залежати від думки дівчини, то не повірив би. 
Але тепер ми разом! Я ціную цей зв'язок, що утворився між нами. Невже і на моїй вулиці буде свято? Душа раділа. Посмішка не сходила з обличчя. Хочеться дивувати цю дівчину, оберігати. Сховати від всього світу і водночас показати всім. 

Як моя красуня мене сьогодні здивувала, вилетіла як вітер - поцілувала, я навіть відреагувати не встиг і зникла... Розіграла апетит лишень, а я так і стояв, нічого не розуміючи. Гадав, що ображена, а вона цілий вечір була такою ніжною, горнулася до мене, а я просто насолоджувався. Сьогодні якось по-іншому почав на неї дивитися. Не думав, що вона впізнає Олега, але впізнала. Страшно подумати, що було б якби відреагувала інакше.

Як цікаво повернуло життя, я думав, що вже не зможу кохати. Не зможу довіряти жінкам, але з'явилася вона і заповнила життя новими барвами. Тепер треба лише не профукати. Завтра перший день весни! Сподіваюся він буде точкою відліку наших відносин. Початком нашої історії!