50 глава

Він охопив мої руки, опустив, посадив на стілець і сказав, ніби знущався.

- Що саме тебе цікавить? 

- Все. - майже крикнула я. Він почав розповідати про свою сім'ю, про навчання, колишню Марго, смерть тата, про роботу і ближче до дворічної давності почав замовкати. Я не розуміла чому. Мене вже полишало терпіння, але я не здавалася.

- А потім я побачив дівчину... Розумієш, я раніше мав сказати... - я вже не витримала, він чи боявся чи переживав, але я все знала, тому вирішила взяти ситуацію в свої руки.

- Ти тоді мене впізнав, коли був на прийомі? - він замовк. Не знав як реагувати.

- Ні... Я думав, що здалося.  - почав невпевнено.

- Але потім я пішов за тобою на зупинку і чим більше дивився, тим був більш впевненим, - ненадовго замовк. - А як ти дізналася?

- Олега впізнала вчора, а коли він почав розповідати про русалку, то лише пересвідчилася. Та і раніше було відчуття, що твій голос дуже знайомий. - спокійно відповіла. - Олег знає?

- Не знає, тебе важко впізнати. - З цим я була згодна.

- Але я не можу зрозуміти і уявити, в принципі. Невже тоді я дійсно сподобалася. 

- Я не знаю як пояснити. Просто подивився в очі і пропав. Вони мені нагадали грозове небо. Такі сірі, холодні... Хотів більше про тебе дізнатися.

- Льоша так казав.  Що схожі на грозове небо, - тихо промовила. Ми на мить замовкли і він продовжив.

- А ти відшила моментально. Я хоч і обіцяв не дзвонити, але пізніше намагався і до тебе і до подружки твоєї, ви обидві поза зоною були. А мені ти снилася. Очі ці і родимка на животі. І кожного разу, коли погода була хмарною, я згадував тебе. - він говорив щиро, я це відчувала.

- Ця? - запитала і задерла трохи футболку. Влад в очах змінився, зіниці розширилися, доторкнувся рукою і почав гладити.

- Часом не віриться, що це ти, - якось задумливо сказав.

 
- А чому ти переїхала сюди? - запитав, відпустивши мене.

- Мені було морально важко, там все нагадувало брата і маму. І на роботі в лікарні стався один випадок, то я поїхала на трохи в Київ до хлопців, тоді ти мене бачив, а потім знайшла цю роботу  і вирішила розпочати все з чистого листа.

- А як ти почала займатися танцями?

- Іра, яка жила зі мною в кімнаті цим займалася, я спробувала - мені сподобалося. Але це не те, чим я пишаюся. Деякий період я цим заробляла, тому не розповідала тобі. Боялася твоєї реакції. - одна таємниця позаду, залишилося зізнатися, що в мене нікого не було, але не сьогодні.

- Це я з нею тоді говорив?

- Так, до речі, можна їй подзвонити розказати. Вона буде шокована. - вже з посмішкою сказала.

- Як хочеш. Я зараз задоволений, що ми все прояснили, - спокійно відповів.

- Тоді я наберу, я вчора теж дзвонила, коли Олега побачила і нічого не пояснила, - сказала йому. Взяла телефон і набрала по відео-дзвінку. Влад різко встав зі свого місця і, взявши мене на руки, сів на моє місце. Я вперше сиділа так в когось на руках, було приємно.

- Привіт, пропажа! Ой, а це хто? - запитала Іра.

- Привіт. Я ненадовго дзвоню, в мене все нормально і я хотіла вас познайомити. - а сама ледь стримувалася, - хоча ви якоюсь мірою знайомі.

- В сенсі? - розгублено запитала подруга.

- Ну ти вчора Олега впізнала з тієї вечірки, а це Влад, який тобі телефонував на наступний день. - по ту сторону, щось гупнуло, Іра зникла, потім з'явилася.

- Так, з цього місця детальніше. Це дійсно він?

- Це я! - помахав рукою Влад.

- Мілка, що у вас відбувається?

- Не знаю ще. Самі щойно все обговорили. - спокійно пояснила, 

- Одним словом, все нормально. Добре тоді, пізніше вдвох поговоримо. Ромі нічого не кажи, а то ти вчора тільки паніку розвела. - Я обов'язково все розкажу, але не зараз.

- Я переживала, взагалі то. - почала обурюватися. - Але я рада за вас. Влад ти там її не ображай, вона в нас... - але я не дала продовжити.