44 глава

           Міла

    Я його вже зустрічала, це тоді він розраховувався з Ірою. Ім'я не пам'ятаю, але це ніби він. Голова боліла ще більше, не знала як реагувати. Хлопець, який тоді дзвонив теж Влад, невже це він? Все сходилося. Я непомітно сфотографувала хлопця і відправила для Іри, зразу зателефонувала.

- Іро, подивися на хлопця. Ти його пам'ятаєш? - знервовано запитала.

- Чекай, зараз подивлюсь. - швидко відповіла. - Так, це ніби з тієї вечірки, коли ти мене виручила. Що в тебе відбувається. Де ти його знайшла?

- А ім'я пам'ятаєш? - знову запитала.

- Ні, ім'я не знаю. В тебе все нормально? - вже серйозно запитала подруга.

- Все добре. Я пізніше наберу. Рука... Згадала, що в нього рука перемотана. Почала шукати в аптечці щось, чим можна обробити. Потрібно було впевнитися. Знайшла бинт, один Влад вже зіпсував, інший був цілим, перекис водню. Подумала, що цього достатньо. І покликала Влада. 

- Може я руку перебинтую, та пов'язка вся чорна. - якомога спокійніше сказала. Через кілька хвилин Олег сидів на водійському сидінні. Я по-тихеньку розмотала стару пов'язку, подряпина була велика. 

- Це від чого? - спокійно запитала і подивилася в очі. 

- Арматура, - відповів, - навіть щеплення зробили. 

- Це правильно, - байдуже відповіла і продовжила.

- А ти небагатослівна, - вирішив прокоментувати.

- А що? Маю анекдоти розказувати? 

- В мене племінниця фанатіє від Ельзи з мультика. Ти мені її нагадуєш. - я здивувалася.

- А ти хто? Сніговик, який не затикається чи рогатий олень? - Влад весь час не втручався, але на цьому моменті засміявся.

- Я дивлюся в мене друг любить казки. То Русалка, то Ельза, - сказав Олег.

- Заткнись. - крикнув Влад. 

- Що  стало з Русалкою? - запитала я, хоча відповідь вже знала.

- Зморився наш принц, бо вона попливла, - задоволено сказав.

- І що з ним сталося? - запитала я, глянувши на Влада.

- Нічого, бухав багато. - на мені тоді був зелений костюм і руда перука, Ірка казала, що буду як Арієль. І це точно був він. І подруга підтвердила. Невже це дійсно той Влад? Мені треба було подумати, хотіла додому. На Влада тепер дивилася іншими очима.

- Все, я закінчила. - спокійно сказала, а всередині всю штормило.

- Я тобі давно хотів розказати, - сказав Влад.

- Потім. Поговоримо, коли будемо вдвох. - я не хотіла зараз це виясняти. Хлопці далі чекали на вулиці, а я залишилася в машині. Через хвилин двадцять ми виїхали. Олег не замовкав, постійно щось розказував, іноді було смішно, але мої думки були далеко. Коли ми були під будинком, Влад вийшов мене провести.

- Вечір пішов не по плану, - сумно промовив він.

- Я б сказала вечір відкриттів, - намагалася посміхнутися. - Їдь додому, не заставляй його чекати. - навіщось додала я. - Гарного вечора! - не дочекавшись відповіді пішла.
    Вдома було добре, Тайсон зустрів радіючи, я нарешті видихнула, але не встигла я переодягнутися як зателефонував Влад.

- В тебе вода є? - запитав знервовано.

- Є, а що?

- Ну ми прийшли, Олега ти бачила, а води нема. - чорт, тільки цього не вистачало. 
- Я зрозуміла, приходьте з своїми рушниками. - ну не відмовити ж їм. Щось я дуже добра останнім часом. Через хвилин двадцять вони прийшли.

- Ельза, ще раз привіт! - почав з порога хлопець. Влад зайшов з очима побитого собаки.

- Ванна там, - показала я Олегу, - тільки швидко і пішла на кухню.