23 глава

              Влад

   Собака сидів навпроти. Я спробував ступити крок вперед, але він загарчав, піднявся на чотири лапи і готовий був до нападу. Хоча я раніше був впевнений, що сподобався йому, то зараз, дивлячись на ряд зубів, моя впевненість мене покинула. 

- Він тебе не пропустить. - Спокійно прокоментувала Люда і стала неквапливо одягатися. Тайсон не перестав гарчати. Вона на це не реагувала. Я, зацікавлено, подивився навколо. 

Квартира невеличка,  навпроти коридору була спальня, і половину кімнати займало ліжко. Нечасто доводилося бачити в однокімнатних квартирах двоспальні ліжка. Цікаво було його побачити і зрозуміти, що саме тут спить моє чудо. Колись неодмінно випробуємо його разом. Замріявся одним словом.

- Гуляти, - сказала тихо і він побіг в кімнату. Повернувся з повідцем в зубах. Мені залишалося мовчки  спостерігати. Коли вийшли з квартири, дівчина викликала ліфт. Я лише здивовано на неї дивився.

- Я не люблю спускатися з ходами. В голові починає крутитися, - сухо відповіла. Зараз чомусь не знав що їй сказати. Боявся зруйнувати цей крихітний зв’язок, який тільки з’явився. Вона не дуже розказувала про своє минуле життя. Але поведінка змінилася. Вона стала відкритішою,  дивилася в очі. Тому я просто був поряд і спостерігав. 

Вона не намагалася мені сподобатися, була собою. І це зводило мене з розуму ще більше. Раптом в неї задзвонив телефон. Вона відповіла, а я як і раніше  продовжував йти за нею і все чув. Думаю, якби їй потрібно було поговорити наодинці, то вона б мені про це сказала. Але мене зачепило те,  як в неї змінився настрій при розмові:

- Привіт!

- Нічого, гуляємо. А ти як?

- Самій не віриться! Я вже так скучила. - Мене накрили ревнощі. Неважливо кому вона це сказала, я б теж хотів почути від неї ці слова. Я дорослий чоловік, заробив авторитет на роботі, а перед цією дівчиною розтікався калюжею. І не міг дозволити сказати все, про що зараз думав. 

- Обов’язково. Я в п’ятницю перед роботою перемажу. До вечора має бути готовим.

- Так, я знаю Єгор казав.

- Я знаю. Ти вже приїхав?

- Не починай!

- Добре, чекатиму. До зустрічі. Обіймаю. 

Для мене це був набір слів, але вони мене зачепили. Мене рвало всередині, коли думав, що хтось може її обіймати. Вони попрощалися.

- Хто дзвонив? - Не втримався я.

- Рома, - спокійно відповіла.

- А Єгор це хто?

- А я повинна щось пояснювати? - Запитала дивлячись в очі. 

- Може ти все ж даси мені номер? Ми через кілька днів ідемо на побачення. - Запитав максимально ніжно.

- Записуй, - спокійно відповіла і почала диктувати. Я був задоволений, нарешті в мене є її номер. Потім швидко подивився на контакт Міли, який не видалив до цього часу, але номер був іншим. Невже змінила номер? Може тому я не міг додзвонитися. Бо через кілька місяців після того я все ж телефонував з інших номерів.

- Про що задумався? - Запитала дівчина. 

- А ти змінювала колись номер? - Не втримався я.

- Так, коли сюди переїхала.

- А чому?

-  Я не хочу про це зараз розповідати. А чому ти питаєш?

- Так, просто цікавлюсь. 

- Розкажи щось про себе. Ти вже в мене вдома був, а я так і нічого не знаю про тебе. - Сказати, що здивувала, це нічого не сказати. Я був неготовий

- Мені двадцять вісім, я з Вінниці, займаюся вантажними перевезеннями. В мене є мама, старша сестра і дві племінниці. Я намагаюсь кинути палити. Тут в місті у справах. Що ще тебе цікавить?

- Не знаю… В тебе вдома жіноче королівство прямо.

-Так, це правда. Я їх люблю. Тільки не вистачає ще однієї, - відповів дивлячись в очі.