Закохати щоб знищити

Випадкова зустріч

У четвер до готелю Корсака вирішила дістатися пішки. Після ранкового поспіху хотілося трохи провітрити голову, перш ніж знову зустрітися з чоловіком, якого збиралася зробити частиною свого плану.

— Ярославо? Невже це ти?

Знайомий голос змусив озирнутися.

— Артеме?

Він усміхнувся тією самою усмішкою, яку пам’ятала ще з університетських часів.

— А я думав, ти остаточно перебралася в інший світ і тепер із простими смертними не спілкуєшся.

— Ще трохи — і почну вимагати, щоб до мене записувалися на прийом.

— Бачу, почуття гумору залишилося. А я вже хвилювався.

Артем майже не змінився, хіба що став серйознішим. Колись ми могли годинами говорити про все на світі, але останні місяці спілкувалися дедалі рідше.

— Кудись поспішаєш? — запитав він.

— На зустріч. Робочі справи.

— Тоді проведу тебе трохи. Розкажеш, як живеш. Бо востаннє ти обіцяла зателефонувати, а потім зникла.

— У мене були причини.

— Не сумніваюся. Ти завжди вміла знайти переконливе виправдання.

— А ти завжди вмів дратувати людей із самого ранку.

— Не з самого. Мені потрібен час на каву.

З Артемом було легко. Не потрібно було добирати слова чи вдавати, що все гаразд, коли насправді думки займали зовсім інші речі.

Ми рушили в бік центру. Артем розповів про роботу в поліції, пожартував про ненормований графік і поскаржився, що нормальний вихідний став рідкісною розкішшю.

— Тобто тепер ти офіційно маєш право ставити незручні запитання? — поцікавилася я.

— Мав його й раніше. Просто тепер мені за це платять.

— Сподіваюся, добре.

— Достатньо, щоб не скаржитися. А ти? Як галерея?

— Багато роботи. Нещодавно взялися за великий благодійний проєкт.

— З ким працюєте?

— З готельним комплексом Дем’яна Корсака.

Артем зупинився. Його обличчя змінилося так помітно, що усмішка сама зникла з моїх губ.

— Що таке?

— Ти сказала — Корсак?

— Дем’ян Корсак. Власник готелю. А що?

Кілька секунд він мовчав.

— Ти давно з ним знайома?

— Ми зустрічалися лише раз. Тепер працюватимемо над одним проєктом. Чому питаєш?

— Ярославо, тримайся від нього подалі.

— Це ти зараз серйозно?

— Абсолютно.

У його голосі не залишилося й сліду колишньої легкості.

— Артеме, він бізнесмен, а не ватажок банди.

— Ти його не знаєш.

— То поясни, що не так.

Він знизив голос:

— Корсак уміє створювати потрібне враження. У нього гроші, зв’язки й бездоганна репутація. Якщо навколо нього виникають проблеми, вони чомусь швидко зникають із поля зору тих, хто міг би зацікавитися ними серйозніше.

— Ти натякаєш, що він скоював злочини?

— Кажу лише, що не варто довіряти людині тільки тому, що вона привітна на діловій зустрічі.

— Ти щось знаєш про нього?

— Достатньо, щоб не радити тобі наближатися.

— Але недостатньо, щоб пояснити чому?

— Є речі, про які я не можу говорити. А в деяких питаннях сам поки не маю остаточної відповіді.

— Це пов’язано з твоєю роботою?

— Просто будь обережною. Не розповідай йому про себе більше, ніж потрібно. Не приймай особистих запрошень і не дозволяй робочим стосункам переходити межі, у яких тобі некомфортно.

— Ти говориш так, ніби він уже комусь нашкодив.

— Я говорю так, бо не хочу, щоб наступного разу ми зустрілися за обставин, яких можна було уникнути.

Запитань залишалося чимало, та Артем явно не збирався розповідати більше.

— Мені треба йти.

— Ярославо, пообіцяй, що будеш обережною.

— Я завжди обережна.

— Ні. Ти просто не любиш відступати.

Слова зачепили сильніше, ніж хотілося б.

— Зателефонуй мені, — додав він. — Не через кілька місяців, а найближчим часом.

— Добре.

На цьому й попрощалися.

Біля входу до готелю згадалися його слова: «Ти його не знаєш».

І справді, про Дем’яна Корсака було відомо небагато. Упевнений у собі, впливовий, звиклий отримувати бажане — таким він постав переді мною під час першої зустрічі. Тепер же застереження Артема змушувало замислитися, що ховається за бездоганною репутацією.

Телефон уже опинився в руці, але писати Марті передумала. Поки що не було ані доказів проти Корсака, ані причин відмовлятися від задуму.

План залишався незмінним: наблизитися до Дем’яна, змусити його закохатися й дізнатися правду про смерть тітки.

Та після розмови з Артемом з’явилося ще одне запитання: чи справді я зможу вчасно зупинитися, якщо за красивою маскою Корсака виявиться щось значно небезпечніше, ніж очікувалося?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше