Глава 6.

Макс.

Як мені хочеться прибити її на місці. Вона, що не знає хто я такий? Мені цікаво в її дурненькій голові є розум? Ще й дивиться так невинно, ніби й не вона говорить. Але я враженний її поведінкою на кожне моє слово відповідає гостріше. Схоже ця дівчинка з характером.

-Гей Максе ти що завис?-спитав Ден.

-Я зараз трошки загублений. Почекайте поки відійду.-відказав їм ошелешено.

-Білявка знущається з тебе?-питає і прикриває рот рукою, щоб не сміятися в голос.

-Мені й так погано, а ви ще дужче знущаєтеся ніж вона. І постраждала сторона тут теж я. А ви доводите до ручки.

-Ну що ти друже ми не знущаємося, просто оцінюємо білявку за десятибальною шкалою її характеру.-відказав Тьома.

-Як на мене десятка поправу її. Ще ніхто так тебе не принижував як вона.- серйозно говорить Ден.

-Знаєте та ну вас всіх, ідіть лісом.

Розвернувся і пішов на останні пари.

Нарешті закінчилися тепер можна і додому. Вийшовши з аудиторії 112 я пішов на стоянку до свого чорненького джипа. Закинув портфель з книжками на заднє сидіння і завів мотор. Зараз додому щось перекусити і їхати на тренування з футболу, а потім до хлопців в клуб. Приїхавши додому пішов у ванну кімнату, що б привести себе в порядок. Стою під струменями гарячої води і ніяк не можу забути її невинний погляд. Вона вирішила познущатися з мене ну і нехай, але сьогодні я дізнаюся хто ти така білявка, що мені погрожуєш. Вийшовши з ванни обмотався рушником і підійшов до дзеркала. З нього на мене дивиться двадцятирічний юнак гарної статури ніби з глянцевого журналу, чорне волосся від води скуйовджене, що крапельки води капають з нього на рельєфне тіло, голубі очі розбили не одне серце, а усмішка розтопить серце самої сніжної королеви. Від неї всі дівчата гублять розум і самі йдуть до мене. Так чому білявка не втратила розум, а почала висувати претензії? Що з нею не так? Так Максе, перестань думати про неї вона того не варта. Я взяв синю футболку з написом «Я твоя смерть» і чорні джинси з кросівками. Спустившись на кухню місіс Медін вже накрила на стіл.

-Максе, твої батьки тільки що поїхали до твоєї тітоньки Паулі. Тож сідай їсти я вже накрила, а зараз піду віднесу речі пані Кроулі до кімнати. Добре?

-Добре місіс Медін. Ідіть.-сів за стіл і в душі так погано стало.

Я своїх батьків бачу тільки на сніданку і то це така рідкість. Вони ніколи не цікавилися моїм життям, а тільки торочили що я повинен бути кращим. Батько весь час говорить про свій бізнес в якому я повинен брати участь, а мені це не цікаво. Мама зайнята своїм племінником, тож на мене і не звертає увагу. Бувають випадки коли вона телефонує бо вона щось забула для тітки Паулі. Тож у мене залишилися тільки Ден і Тьома, які завжди допоможуть коли в мене біда. Вони стали для мене тією сім’єю, тією любов’ю якої я не мав і за це дуже їм вдячний. Не раз Ден з Тьомою витягували мене з відділку поліції через всякі порушення, наркотики або хуліганку. Коли сварився з батьком і той виганяв мене з дому ішов до них і вони приймали до себе. На всі заняття ходимо разом і у футболі вони є в моїй команді. У нас є девіз одного з мультфільму «один за всіх і всі за одного». Тому вони для мене настільки важливі.

Поївши я поїхав на тренування з футболу. Зайшовши в роздягальну привітався зі всіма членами команди й пішов переодягатися в форму. Вийшовши на поле підійшов до нашого тренера містера Брета:

-Доброго дня, містере Брет-привітався і потис руку тренеру.

-І тобі доброго Максе.-сказав містер Брет і усміхнувся.

Це був чоловік сорока двох років з гарним почуттям гумору, але ставився до всього з великою серйозністю. Він був професійним тренером з футболу всієї команди «Нью-Йо́рк Си́ти», ніколи не давав розслабитися, а коли ми вже кричали що в нас не має сил брав на слабо і ми були готові відстоювати честь команди. Одним словом найкращий.

-Що ми сьогодні просто пограємо?-спитав бо скоро змагання з Філадельфією і треба розробити тактику для перемоги.

- Так зараз приїде команда з якогось університету для набуття навичок. Тому покажіть вищий пілотаж, будь ласка.-розвернувся і пішов зустрічати гостей.

-Добре ми готові.

До мене підійшла вся команда в готовності слухати.

-Зараз приїдуть гравці з університету. Тренер сказав, щоб ми показали вищий пілотаж і навчили більш якісно грати та віддаватися футболу на всю котушку. Так що сьогодні просто розминка перед матчем. Мене всі зрозуміли?-запитав я підкинувши м’яч вгору.

-Так капітане-відповіли всі хором.

-Тоді по місцях чого чекайте?

Ця гра була досить веселою і хлопці, що грали з нами багато чого навчилися. Після гри дехто з новими друзями поїхав відпочивати, а дехто додому спати. Я пішов сходив у душ, переодягнувся і вийшов на стоянку до брата.

-Ну що, Максе поїхали?-спитав Тьома.

-Так давай заводь.-сів в машину Тьоми на заднє сидіння і почав листати стрічку новин в Інстаграмі. О, Настя виставила сторі, що вона тусить в клубі, бо її кинули і їй погано. Ден виставив фото з якоюсь дівчиною з написом «Кохання з першого погляду» і купу сердечок. Ого походу він трішки перебрав.

-Тьома, а ти Дена давно бачив?

-Після тренування одразу поїхав до клубу, бо йому по дорозі треба було забрати теку на твою білявку, а чого питаєш?-спитав Артем.

-Подивися ми втрачаємо друга- і простягнув йому телефон з фото.

-Нічого собі Ден втікає з клубу «Неодружений»?

-Схоже на те, але ми так просто його не відпустимо спочатку подивимося чи це нормальна дівчина і вона з ним не за гроші, а потім тільки відпустимо.

-Якщо по правді то я теж закоханий в одну, але не знаю як їй це сказати-зарив руку у волосся.

-І хто ж ця Джульєтта?-спитав, бо і справді цікаво.

-Пам’ятаєш там у їдальні стояла дівчина біля твоєї білявки, здається Беатріс звати її.

-Ого, що ж це ви мене кинули одного?

-Ми тебе не кидали просто вже найшли своє кохання, а ти чого не хочеш з білявкою спробувати?-усміхнувся як чеширський кіт.

-Ей брате ти полегше зі словами я її НЕНАВИДЖУ, а не кохаю. Чи ти забув хто осоромив мене перед універом?

-Ні не забув, але ти цього заслужив.

І перш ніж я встигнув кинути в нього сумкою він вискочив і побіг до клубу. Доведуть вони мене до «ручки». Зайшовши в приміщення я побачив Дена.

-Привіт, брате. Вітаю тебе. Може познайомиш?-засипав його словами.

-Привіт. Дякую за привітання. Знайомся це Дана, Дана це Макс і Тьома мої найкращі друзі.-представив хлопець нам свою дівчину.

Це була дівчина років двадцяти з гарною фігурою, доглянута, мала оранжеве волосся під яким знаходяться карі оченята. Привітна і весела, добра трошки сором’язлива. Він потрапив у хороші руки.

-Дуже приємно. Чого стоїте? Зараз офіціант принесе щось випити.-сказала Дана і ми посідали.

-І де знайшов таку красуню?-спитав Тьома.

-Я ж зразу після тренування поїхав додому, щоб забрати теку. Їду вже сюди бачу дівчина якась сидить у парку і сумує. Я підійшов до неї й спитав що сталося, а вона підіймає свої очі від яких у мене дах поїхав і говорить «дивлюся за теплим сонечком» та так тихо, але я почув. На деякий час просто німію та оглядаю на цю красуню. А потім я взяв її з собою і сказав, що закохався з першого погляду і тепер нікуди не відпущу. До речі Дана вчиться недалеко біля нашого університету.

-А на кого якщо не секрет?-спитав Тьома.

-Вчуся на адвоката.

-Ого, то в нас тепер є свій захисник вразі чого?

-Ну я ще подумаю, а то наших справ лежить багато, але всі закриті.

-Чому я не сумніваюся?-спитала Дана, а у відповідь отримала поцілунок.

- Дене ти ж теку приніс?-запитав, бо ну дуже цікаво, що вона за людина. Хоча знаємо одне звати її Кеті.

-Так приніс і вона тобі дуже сподобається-усміхнувся друг і витягнув червону папку із сумки та передав мені.-Тримай.

Коли взяв її почали трястися руки, хто зна хто вона. Та ще й передчуття якесь ніби буду довго при довго мучитися. Я відкрив досьє і випив текіли, але ж зразу і вдавився.

-Чорт тебе побери, чому ти зразу не сказав, що вона зі сім’ї Айворі?

-Я ж тобі говорив тобі сподобається.- і почав сміятися на весь заклад.

-ТИ смерті моєї хочеш?- крикнув я.

-Ні, що ти друже. Я сам недавно дізнався.-сказав вже спокійно Ден.

-Ну тепер зрозуміло, чому вона приїхала з Джеком-це її брат.- сказав Тьома.

-За то я тепер знаючи хто вона буду мститися обережно. Бо образа перед університетом не забувається.

-А не хочеш укласти парі?-раптом спитав Ден, поки Дана пішла до туалету.

-Яке?-зразу спитав я.

-Якщо ти закохаєш у себе Кейт і ви почнете зустрічатися до Головного Матчу, який відбудеться за три місяці, то ми з Тьомою після гри танцюємо на стадіоні українське «Лебедине Озеро», а якщо програєш ти, то цілий місяць будеш виконувати наші доручення. Будеш рабом. Ну то як по рукам чи злякався?-розказав суть всього парі Ден.

-Ще чого вчіть ваший балет. Вона буде моєю.

Ми закріпили спір і нам розбили руки.

-Ще ніхто не відмовляв мені вона не виняток. Трошки позагравати й можна манити пальчиком все одно прийде.

-Ну це ми ще побачимо!

Встаю з ліжка голова тріщить, отже добре погуляв вчора. Після спору наче пам’ять одбили. Ну нічого зараз вип’ємо таблетку і може вона захоче повернутися до хазяїна. Знаходжу в тумбочці таблетки й спускаюся на кухню, щоб набрати води. Тільки но я заходжу туди:

-Доброго дня, синку-вітається тато, який читає документи та п’є каву. Я трохи не впав, але зразу думка була, що я ще сплю.

-Доброго, а ти чого не на роботі?-питаю і випиваю таблетки.

-Сьогодні вечеря з дуже впливовими людьми у цьому місті, тому готую документи з партнерства з їхньою кампанією. Та ще й потрібно привести себе в лад, мамо он з самого ранку поїхала в магазини та салони, щоб відповідати нашим партнерам.

-Ясно. А як довго ви там будете?-якось вирвалося в мене це дурне питання.

-А чому ми? Ти теж їдеш з нами в нас сімейні вечері після яких можливо підпишеться контракт. До речі знаю, що у них доня красуня, тому можливо ми зможемо вас одружити.-посміхнувся тато, а я мало не вдавився.

-Тату ти ж не серйозно, правда? Бо яке весілля? Мені ще треба закінчити університет та й рано ще.-почав перебирати татові всі для мене вагомі аргументи.

-Я зараз серйозний, але про це я потім подумаю. А зараз займися над собою о 19:00 ми повинні бути в них.

-Угу- розвернувся і поплентався до себе в кімнату.

Поки настав вечір я встиг послухати музику, зробити пару домашніх завдань, подзвонити друзям і придумати план помсти для білявки. Одним словом вбивав весь день просто так. Нарешті на годиннику 18:20 потрібно збиратися, як-не-як кампанія батька все одно перейде мені, тому потрібно хоч щось робити для неї. Бо потім скажуть, що у батька не гідний син. Пішов сходив у душ через хвилин 10 з нього вийшов. Підійшов до гардеробу взяв чорну сорочку, темні штани, шкірянку, залишилися лиш мої парфуми. Все готово. Спускаюсь в низ мама вже зібралася: на ній блакитна сукня з вирізом на спині, кольє з рубінами й такі ж сережки, сині туфлі на шпильці. Закінчує її образ рожева помада і зачіска піднята на гору. Все в її стилі гарно і вишукано. Тепер тато: біла сорочка, чорні брюки та піджак із золотими вставками. На руці як завжди годинник. Ідеальна пара мамі.

-Максиме, вже час. Не можна запізнюватися.

-Та іду вже.