Глава 4.

Макс.

Перша пара у нас була з Офелією Майз це ще та мегера, але і до неї є підхід. Головне зробити домашнє і відповісти на перше питання все тепер сидиш і робиш собі що хочеш, але тихенько. Коли ми зайшли в аудиторію всі затихли, а дівчата почали тяжко зітхати. До мене підійшла Селіна і повисла на шиї та почала цілувати. Я взяв відштовхнув її, а вона нібито образилася, хоча вона знала що я серйозні стосунки ні з ким не заводжу. З нею ми так зустрічаємося всього тиждень, але вона вже мені набридла. Я б не сказав, що вона не красива просто задовбався я міняти цих ляльок, яким від мене потрібні лише гроші. Та і закохуватися я теж ще не планую, молодий ще, а поки молодий можна і погуляти. Підходжу до хлопців:

-Я за прийду треба владнати проблеми на горизонті.

-І ця проблема Селіна, вгадав?-сказав Тьома з насмішкою.

-Та ти пророк, друже. Може тоді скажеш мені пощастить уникнути ще більше проблем?-стою і ржу з нього.

-Дай подумати-він зробив розумний вигляд, потім підійшов до мене висмикнув моє чорняве волосся, щось прошепотів і-не знаю не знаю все так розмито в тебе, що я не можу розгледіти.- почав тепер ржати з мене разом з Деном, а я стою в ступорі мене тільки що обскубали як курку та ще й насміхаються.

-Я вам це запам’ятав на другий раз я буду вам шаманити.-усміхнувся і пішов.

-Селіна нам треба поговорити-взяв її за руку і вивів на подвір’я.

-Так, котусику-вона усміхнулася і покрутила своє волосся.

-Я просив тебе не називати мене так чи ти не запам’ятала?-говорю вже крізь зуби, щоб не кричати при всьому універу.

-Так, просив я просто подумала-почала вона знервовано.

-Про що ти могла подумати? Я тобі ще на початку тижня говорив, що я не заводжу чуєш не ЗАВОДЖУ серйозних стосунків мені потрібен просто регулярний секс і все. А ти вже весілля собі уявляла. Тому мені це все набридло ми розходимося.- і пішов.

-Максе ні прошу дай ще один шанс-вона вже на коліна падала.

От чому я не хочу заводити стосунки, якщо вже розійшлися то прийми це з гордістю, а не принижуйся перед хлопцем. Мені її навіть шкода, але вона сама погодилася сьогодні вона, завтра інша тому це її вибір. Коли ішов по коридорі зустрів Дена, а він сяє, як нова копійка.

-Що це аж світися?-ну не можу я це пропустити.

-Та так декого зустрів-загадково усміхнувся.

-Кого?-ну цікаво ж у нас один від одного таємниць немає.

-Ходімо знайдемо Тьому і розкажу це вам сподобається.

Він стоїть біля вікна на третьому поверсі та займає якусь шатенку.

-Ей брате, ми тебе по всьому універу шукаємо, а ти тут розважаєся-шатенка невдоволена таким втручанням, але що зробиш робота в нас така мішати один одному.

-Це щось терміново, бо я тут трішки зайнятий якби.- показав на дівчину.

-Як би не було терміново ми б не стояли тут, а твої дівчата і почекають.-це вже Ден не стримався.

-Зачекай мене мала я скоро прийду-підмигнув дівчині.

Тепер кажіть, що ви хотіли.

-Коли я йшов з подвір’я зустрів Дена, а він весь сяє.

-Ого і хто ж це тебе так?-звернувся Тьома до Дена.

-Ніхто просто розмова з одною особою.-говорить загадками.

-Та кажи вже, що там в тебе.-я не можу довго чекати.

-Коротко  кажучи йду я такий на першу пару і бачу наша білявка намотує вже третій круг по університету ну і вирішив допомогти їй. Думав вона шукає аудиторію, а вона видає що їй треба до ректора.

-Що вона вже встигнула витворити?-перебив друга я.

-Так я її це і спитав, а вона говорить, що переді мною відчитуватися не буде. Я провів її до кабінету ректора, білявка мені подякувала і я навіть взнав як її звати.-усміхнувся переможною усмішкою.

От чому я доручив йому це завдання.

-Ну і як її звати, Ден?

-Кеті все, що я поки дізнався, але до вечора в тебе буде вся інформація про неї.-впевнено сказав Ден.

-Добре чекаю звіту.

-Ходімо в їдальню я щось їсти хочу.

Ми зайшли в столову і пройшли всю чергу і стали попереду білявки з якоюсь дівчиною.

-Гей ти стань, будь ласка в чергу.-обізвалася білявка.

Навкруги всі затихли ніхто ніколи не смів і слова мені сказати, а ця не знаю хто починає висувати претензії. Вона глянула на Дена і показала розчарований погляд. Потім на Тьому і подивилася своїми очима на мене, які вони гарні пронеслося в голові. Е ні стоп, не те голова думає.

-Пробачте хтось щось сказав?-і оглянувся на всю їдальню, але всі промовчали.

-Так я сказала, але бачу ти не тільки сліпий та і глухий. Ну що ж співчуваю тобі з таким не легко жити.-спокійно відповіла і далі приймала своє замовлення.

-Ти що страх втратила?-ніхто не має права так говорити зі мною.

-Я бачу плюс до всього цього то тебе не вчили, як поводити себе з дівчатами-мої хлопці вже стримують, щоб не заржати з мене.

-Хто ти така, щоб мене тут вчити, як мені поводитися? Хочеш можу навчити та показати, як треба зі мною говорити тобі це сподобається.

І тут на мене виливається зі стаканчика лате.

-Тебе не повинно хвилювати хто я така і це ти не маєш права мене вчити, як мені себе поводити, бо пошкодуєш.

Вона геть з глузду з’їхала вона не знає, що за таке є покарання. Так тримай себе в руках.

-Я пошкодую? Не сміши мене те, що в тебе хлопець Джек Айворі мене не лякає.

-Ти вже висновки зробив, бо побачив мене з ним? З тебе Шерлок Холмс такий собі я тобі скажу. А тепер пробач мені потрібно йти.- і пішла.

Помахала мені своєю ручкою, але враз зупинилася.

-А іще я дещо забула купи собі нову футболку бо ця вже давно вийшла з модних тенденцій-сказала білявка не обертаючись, так і стоїть спиною.

-Добре, почекай я тобі ще корону з голови зіб’ю.

-Я корону не носила ніколи просто не люблю коли знущаються з людей, але для тебе одягну. До побачення, Ден.

Вона, що тільки, що зробила не рахуючи того що стояла спиною до мене так і попрощалася з Деном. Ну я ще поставлю цю норовливу сучку на місце.