Глава 1.

Кеті.

Я Айворі Кеті Деймон, дочка політика, який наближений до президента. Я ніколи не любила хизуватися посадою батька, тому що це бридко. Живу у Нью-Йорку зі своєю сім’єю: я, мама, тато і старший брат. Мені сімнадцять, але вже маю свою мережу ательє по всьому місту і кар’єру моделі. І все це я отримала власними зусиллями, якщо хтось скаже, що тато допоміг: все зробив і приніс мені на блюдечку то це його думка. Звичайно деколи мені це набридає та охоронна з цим розбирається. Щодо моєї зовнішності то від мами я отримала своє довге, аж до попереку біляве волосся, пухкі губи й довгі вії, а від тата зелені очі та рівний носик. Сама природа наділила мене модельними якостями: груди другого розміру, як на свої сімнадцять років, тонка талія та округлі стегна.

-Доню, вже час, тебе вже брат чекає.-сказала моя люба матуся.

-Зараз тільки сумочку візьму.

Спустившись сходами у вітальню підійшла поцілувала братика, тата і матусю.

-Доброго ранку!

-Щось ти довго доню, братик тебе вже зачекався.-татусь посміхнувся.

-Нічого йому не буде, трішки запізниться на свою репетицію, але сестру в університет привезе. Як-не-як сьогодні мій перший день.- відповіла я татові.

-Кеті, мені ще скільки тебе чекати я спізнююся.-це вже Джек з подвір’я.

-Вже біжу, Джимі!-ох, що мені зараз будить, але сьогодні можна. Він ніколи не любив коли його так називають та для цього і є сестри, що б старшим сумно не жилося.

-Все я побігла, бо більше не повезе нікуди.

-Біжи покажи їм, яка ти розумничка.

-Угу.

Сідаю у червону Тойоту і включаю свій плейлист на телефоні.

-Ей це моя машина, так що виключай свою музику.

-Ділитися треба братику, ділитися!- і показую йому язика.

-Я зараз тебе висаджу і підеш пішки.-усміхається на всі 32 й уважно дивиться за дорогою.

-Шантажист, оце ти так любиш свою сестричку?-вдаю, що ображена, а він не помічає. Ну гаразд.

-Звісно люблю за тебе вб’ю кожного хто тебе образить.

-І я тебе люблю, але музику сьогодні слухаю я.- і дарую йому посмішку.

-Та гаразд, але ти мені винна, бо я спізнився на репетицію.

У Джека кар’єра співака, коли мені погано він завжди загортає мене у свої обійми та співає одну з його пісень.

-В тебе на мене одне бажання.

-Ти САМА сказала запам’ятай! Все приїхали.

Джимі встає з машини обходить і допомагає мені вилізти з нею, бо з моєю сукнею це трошки важко.

-Дякую.-цілую його у щічку. До речі весь університет дивиться на нас ну і нехай. Надіюся, що мене не впізнали.

-Немає за що, після пар подзвониш татові він надішлить за тобою машину з охороною. І ніякі «ні» не приймаються.

-Гаразд я тоді побігла.

Розвертаюся до головного входу багато студентів дивляться на мене. Та, будь ласка я вже звикла, але ніхто не знає хто я, буде їм сюрприз.

-Ну що університет зустрічай мене.-і професійною ходою прямую до дверей. Підказує мені інтуїція буде весело.