Повернення до Києва

Коли вже виїхали подалі від Одеси, Сніжана спочатку щось наспівувала, а згодом почала розповідати цікаві історії з життя або про книги, які вона прочитала. Ця її ідея виявилася наскільки вдалою, що згодом по черзі кожен додавав свою, і це тривало години півтори точно. Далі, коли всі втомилися від розмов і в машині тихо лунала якась музика з автомагнітоли, Мирослав замислився про кожного із цієї поїздки.

Почав, звісно, з Маші, яка вела себе якось незвично. «У її поведінці була суміш ображеної і порядної дівчини одночасно і яка ніяк не знає, як себе вести. Ну ти поглянь на неї, мало того, що вона гарна, так вона ще й порядна і, що найнеприємніше, у неї чудовий запах. Ох і повезло її майбутньому чоловіку», — подумав Мирослав. Він чудово знав, що вчинив із нею правильно і що за пару днів знайде з нею спільну мову, як нічого й не бувало, але таких гарних дівчат ображати гріх.

Далі Валентин — він взагалі взірець сучасної прогресивної молоді. Він чітко знає, чого хоче, але, що більш важливо, знає, що може. І до всього, до чого може дотягнутися, — бере легко і без докорів сумління. Таким легко живеться і такі легко йдуть по життю. Єдиний їхній недолік — інколи вони себе переоцінюють і тоді трапляються різні халепи, але для веселої компанії ця постать незамінна.

Сніжана також сучасна молода жінка, яка вже не ділить роботу і дім. У неї все перекрутилося — і друзі, і стосунки, тому кожну ліпшу нагоду вона також використовує по максимуму. Через роботу вона знаходить стосунки, а через стосунки тримається на роботі. Вона жива, активна й неймовірно позитивна.

Мирослав у цій компанії почував себе своїм серед чужих, але при цьому був неймовірно вдячний за цю командировку.

Близько десятої вечора Валентин висадив його на тому ж місці, поряд із метро «Дорогожичі», а сам поїхав далі в напрямку Лук’янівки розвозити дівчат по домівках.

Ейфелева вежа світилася червоними вогниками й Мирослав, не поспішаючи, повертався додому, розмірковуючи про те, що б записати у свій щоденник сьогодні.

«День 8.

Подорожі допомагають краще себе зрозуміти, а гарних жінок потрібно берегти й цінувати, як зникаючий червонокнижний вид».