1.

Зовнішність ніжної, витонченої ельфійки так не в'язалася з грізним виглядом меча, який вона тримала в руках. Виставивши його перед собою навпроти вікна, вона пильно вдивлялася проти світла в мереживну в'язь клинка.
Цей меч не був звичайною зброєю. Радше, витвір мистецтва талановитого зброяра, який вклав у клинок усі свої вміння і магію. Цей меч створений не для того, щоб прикрашати стіну або піхви знатного ельфа. Він створений, щоб убивати.
- Ріанно, дитинко, ти так і не лягала? - у пишно обставлену збройову залу старовинного замку впливла невисока жінка.
- Ні, нянюшко, - не відриваючи погляду від блискучого леза, відповіла ельфійка. - Але можеш заспокоїтися, це - останній меч. 
- Не розумію, - бурчала нянюшка. - Ти ж дівчина. Ти маєш вишивати, співати й малювати. А не молотом махати, немов грубий мужик.  
- Ти ж знаєш, Нанна, що я остання з нашого роду, - Ріанна зітхнула, востаннє оглянула меч і дбайливо поклала його на стіл, завбачливо застелений оксамитовою тканиною. - І мій обов'язок - кувати мечі, які зможуть вразити тварюк Позамежжя.
- Або... вампірів?
- А що з вампірами не так? - різко обернулася Ріанна. - Король Ельфів уклав із ними мирний договір.
- Укласти-то уклав, а розсьорбувати - нам, - нянька підійшла до дівчини і ніжно погладила її по щоці.
Нанна змалечку виховувала Ріанну - єдину доньку свого батька. Спочатку вона була годувальницею, а потім їй зробили честь і призначили нянею маленької бешкетної спадкоємиці. Нанна обожнювала дівчинку. Не зникла її прихильність і з роками. Ба більше, вона ставилася до Ріанни, немов до рідної дочки. І та відповідала їй взаємністю.
- То що з вампірами? - Ріанна обійняла за плечі стареньку і повела її до вікна, де був сервірований сніданком маленький столик.
- А хіба Хайс тобі ще не доповів? Лист вони надіслали. 
- І що в ньому? - розламуючи навпіл булочку і закидаючи її до рота, запитала ельфійка.
- А я ж звідки знаю? Воно магією запечатане. До речі, гонець нікуди не поїхав. Каже, дочекається твоєї відповіді.
- Ммммммм, - нерозбірливо промимрила Ріанна.
І не зрозуміло було: це вона захоплювалася свіжою випічкою, чи висловлювала своє ставлення до наполегливості гінця.

Мої дорогі! Незабаром я закінчу перші книги серії "Легенди світів і магії", і почну писати нову чарівну історію "Закоханий вампір"

Додавайте книгу в бібліотеки, підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропустити Новорічних подаруночків і просто чогось цікавого. 
Ваша Олена Арматіна.