Епілог

Я підспівувала Ріанні, пісня якої грала на весь салон машини.

Вікно було відкрите і вітер роздував моє волосся. Складалося враження, що я в епілозі якогось фільму. Ну, а рука Майка, яка лежала на моїй нозі, коли він сидів за кермом, взагалі наштовхувала на думку, що я не у фільмі, а у справжній казці. Він час від часу озирався на мене, красиво посміхаючись. Не хотілося зупинятися, хотілося їхати і їхати отак з ним. Але до дому його батьків залишалося вже менше тридцяти хвилин дороги. Так, зараз був серпень і це був черговий сімейний вікенд. Єдина відмінність- я їхала туди тепер як дівчина Майка, а не Денні. Божевілля - знаю.

У Денні все теж йшло добре. Нажаль, з Кароліною у них не склалося, але я час від часу спілкувалася з нею. Денні ж починав свій маленький бізнес з виготовлення пакетованих смузі. Ніколи б не подумала, що в нього вистачить дурості втілити цю ідею в життя, але, схоже, діла у нього йшли не так і погано. На цей вікенд він вже не наймав собі нову дівчину- впевнено заявив, що приїде сам.

 З реареслінгом було покінчено. Я забрала свої величезні накопичення, зібрала речі і звільнилася без зайвих проблем, бо п’ятирічний контракт закінчився.

 Дарія теж пішла з реареслінгу. Вона мене швидко пробачила, тож я була в курсі всіх подій- коли вона перестала бути моїм суворим босом, то стала ще більшою душкою і почала говорити зі мною про все на світі мало не щодня. Дарія відкрила свій спортзал, який відразу набрав популярність через її відоме ім’я. Ну і також через те, що одним з тренерів там була відома колишня реареслерша- Пінкі. Так, Мая теж під шумок звільнилася. Вона знайшла хлопця і жила разом із ним, що стало полегшенням, бо я не залишила її на самоті, коли переїхала до Майка.

 Ще одною гарною новиною стало те, що Омегу звільнили. Хтось подав скаргу і провели розслідування, яке виявило, що деякі її бої були не дуже чесними. Тож її викинули з ганьбою. І, до речі, вона знала про підкупи боїв, просто не знала про підкуп бою зі мною.

  Та, не дивлячись на те, що стільки важливих людей пішли, реареслінг не постраждав анітрохи- цей вид спорту набирав все більшу популярність і це… радувало мене. Як би там не було , а це була важлива і цікава частина мого життя. Тож нехай він і надалі дарує людям ті яскраві емоції, що дарувала і відчувала я.

 З Габріелем у нас були нормальні стосунки, якщо можна так сказати. Ми майже не спілкувалися і це мене більше, ніж влаштовувало. Я тепер не займала його думки, бо на них в нього вже тупо не було часу. Тепер його життя крутилося навколо однієї рудої бестії. Так, випадкове знайомство в барі, до якого я підштовхнула Габріеля, принесло в його життя ЇЇ. Габріель, після однієї бурхливої ночі, довго пручався стосункам із Маленою. Але Малена виявилася приставучею, мов реп’ях: переслідувала його, надзвонювала, написувала, приходила до нього на роботу, аж поки той теж не закохався. Малену в своїй голові я впевнено назвала «Кармою Габріеля». Тепер цей мажористий зверхній хлопець був під підбором  у норовливої рудої байкерши.

 Про мого батька та Елейн я більше нічого не чула і була безмежно рада цьому.

 Пісня Ріанни завершилася і з динаміків заграла композицію Баха. Я відкинулася на спинку сидіння, замовкаючи. Це моєю ідеєю було зробити цей плейлист: одна пісня моя, інша Майка.

- Можеш перемкнути,- промовив він з легкою посмішкою, помітивши, що я перестала підтанцьовувати.

- Ні, нехай,- посміхнулася я у відповідь.

Ми з Майком змінювались разом заради один одного. Він вчив мене довіряти більше людям, та переважно собі, звісно. А я вчила його цих самих людей поважати і не ображати. І я вже провела з ним бесіду, щоб він не смів ображати Еріка!

Мені було легко з Майком. Так і не скажеш, що рік тому мені складно було перебувати з ним в одному часовому просторі. Так, він від початку впав мені у око, але тоді я задихалася поруч із ним. Зараз же я дихала в повні груди тільки поруч з цим чоловіком. Я чомусь думала, що усвідомлення "я закохалася" буде чимось страшним, але виявилося зовсім інакше. Не знаю, як складуться наші стосунки далі, але на даний момент я сміливо могла назвати себе дуже, дуже щасливою.

Майк прикрутив радіо до мінімуму.

- Ти вже вирішила, куди хочеш вступати?- запитав він, провівши кінчиками пальцями по шкірі на моєму стегні.

- Ні.

Я хотіла все ж вступити у коледж і почати почати своє життя спочатку.

- В інститут телебачення вже не хочеш?

- Ні. Я за ці роки наситилась увагою людей. Тепер оберу щось більш...спокійне. Майк посміхнувся.

- Ти можеш взагалі ніде не працювати. Твоїх грошей тобі вистачить на все життя...А якщо ні, то я тебе забезпечуватиму.

- Та ні. А то будеш вважати, що я з тобою за гроші.

Майк косо зиркнув на мене, а й не збиралася стримувати свою посмішку. Стосунки у нас були чудові, але підколювати один одного ми не припинили.

- Ти колись перестанеш шуткувати про це?

- Ні.

Майк похитав головою. Він намагався бути серйозним, але посмішка все одно проривалась на його прекрасні вуста. Це мені і подобалось, і трохи ні. Тепер мені було складніше його роздратувати, коли хотілося.

- В будь-якому разі, спочатку треба зробити паспорт. А я все затягую із цим ділом...- повернулась до розмови я.

- Яке прізвище візьмеш?- через недовгу паузу запитав Майк.

Я потиснула плечима.

- Не знаю ще. Але точно не Сміт. І вже точно не Хезевей.

Ми виїхали на трасу, де відкривався вид на море. Сонце розкинуло яскраве золоте сяйво по поверхні насичено-блакитної води.

- Як тобі прізвище Фелінскі?- зненацька запитав Майк.

  Я застигла. Його натяк став мені відразу зрозумілий, але я не показала цього.

- Прізвище як прізвище...А що?

Рука Майка перемістилася з мого стегна на долоню. Я по звичці переплела наші пальці.

- Може візьмеш його собі?

- З чого б мені брати твоє прізвище?