Глава 33

Я наодинці повернулася в дім Габріеля, лягла в ліжко та подзвонила Майку. Вже було пізно, та я знала, що він не спав.

- В чому саме полягає твоя ідея я не розумію,- бурчав він.

 Наші розмови тільки так і відбувалися, доки я була в домі Габріеля.

- Хочу , щоб він зрозумів, що якщо людина тобі подобається, то можна з нею просто дружити , а не...ну ти зрозумів.

- І він має перестати хотіти тебе, доки ти в його будинку?- Я через голос відчувала який в нього зараз вираз обличчя- шалениий.- Бо коли ти з'явилася в моєму домі, то все відбулося як раз таки навпаки !

Я зависла на кілька секунд, а потім приснула зі сміху.

Хихотіла так, що аж сльози виступили.

- Що?- нарочито невдоволено запитав Майк. Хоча я вже відчула в його голосі посмішку.

Я хотіла дещо запитати , але передумала. Зараз це не на часі.

Тож лише відповіла на його попереднє питання.

- Майк, може по мені відразу і не скажеш, але...-я зупинилася, наче збиралася зізнатися у чомусь соромному,- я вірю в кохання і те, що є люди, які створені один для одного, а є ті що ні. Я впевнена, що ніколи не буду з Габріелем, і це значить, що його почуття не можуть бути тими самими істинними...Ну ти зрозумів.

Коли я промовила це в слух то це справді здалося якимось безумством. Жалюгідним безумством. А якщо б все і справді тільки погіршило ситуацію для Габріеля? Та байдуже вже.

Головне, що це спрацювало.

"Це спрацювало"- повторила я в голос і посміхнулася. Габріель зараз розважається із рудою красунею і почав сприймати мене як друга. Всього два з половиною тижні і я закрила цю тему. Позбулася страху перед Габріелем і водночас допомогла йому.

Дехто не зрозуміє чому я пожаліла того, хто безпосередньо скривдив мене, того з кого почалося пекло у моєму житті. Бо якщо б не він, то все було б інакше...Але Габріель був дитиною. Повнолітньою, але дитиною. Захистити мене і пояснити його проблему мали дорослі. Мій батько і його мати. От їх я не пробачу ніколи. Вони головні монстри в моїй історії. І у Габріеля через його байдужу і егоїстичну мати, що тупо забила на його виховання, закриваючи його потреби лише грошима і подачками, були всі задатки, щоб стати дуже поганою людиною. Але він ще й добре тримався. І тепер я йому допомогла позбавитися одної з проблем. І я також добре усвідомлювала, що зробила це не тільки для нього, а й для себе. Я вилікувала нас обох- двох дітей, яких ростили люди, для яких багатство і показуха була важливіша.

  Поки я "розважалася" із Габріелем, Майк займався іншою справою. За кілька місяців він зібрав на сім'ю Хезевей стільки компромату, що їх всіх можна було посадити. І посадити надовго.

Мені було лише п'ятнадцять, коли я жила там, але вже тоді я розуміла, що бізнес Елейн не дуже законно влаштований. Якісь короткі фрази, що звучали за столом чи люди в костюмах і чорних окулярах, що приїжджали раз на місця в дім і їхали звідти з чорним кейсом в руках- налаштовували на конкретні думки. І ще я добре пам'ятала сейф в кабінеті батька. Великий сейф з здоровенним замком, де зберігалися лише папірці. Що то могли бути за документи?

  Ще я знала, що вони змогли забрати частину активів, що дісталися моїй матері, вже після того, як за наказом все офіційно перейшло їй. І це після того, як минуло більше року. І як можна було це зробити? Ну, точно не дуже чесним шляхом.

"А що, тато, я уважно слухала твої розмови, коли чекала поки ти звільнишся і вкотре пожалітися тобі на Габріеля. І хто ж тобі винен, що ти мені не допоміг."

Майк вирішив діяти радикально і добув компромат незаконним шляхом. Я його відмовляла спочатку, та він мене упевнив, що все буде добре, і він знає потрібних людей. Документи про підкуп чиновників і поліції, незаконне утримання деяких територій, і дивне зникнення батька Габріеля...Там було достатньо.

Поки я була з Габріелем, Майк самостійно- бо я не хотіла їх бачити- з'їздив до Елейн і Альберта. Він популярно пояснив, щоб ті залишили мене у спокої, ніколи не шукали і не чіпали загалом, а інакше вся інформація, яку він здобув потрапить в поліцію і журналістам.

 Ще Майк забрав моє свідоцтво про народження, прострочений паспорт і щось із дитячих речей. Тож тепер мені було легше відновити офіційні документи. І нарешті стати існуючою особистістю.

Майк не став особливо розповідати, як вони це сприйняли, але, судячи з його щасливої фізіономії,  то так, як мені хотілося б.

Щоб почати цілком нове життя, мені залишилося лише закінчити з реареслінгом.

І фінальна битва була вже за кілька днів.

------------------------------------------------

Я була в спортзалі і лупила грушу вже більше години, коли Дарія покликала мене в свій кабінет.

Я навіть не витерлася рушником і тому вся мокра увійшла до неї.

Стривожений тон Дарії змусив мене поспішити.

- Що сталося?- тяжко дихаючи після виснажливого тренування запитала я.

Дарія відкрила шухляду у своєму здоровенному дубовому столі. Дістала звідти пляшку текіли і гучно поставила на стіл.

- Е-е-ем?

Дарія не поспішала говорити. Дістала звідкись іще стакан і налила в нього алкоголь до самих країв.

Вона хильнула, випила все налите в один прийом і занюхала рукавом.

- Дарія?- я стурбовано підступила ближче. - Що сталося?

Я ніколи не бачила її в такому стані.

- У тебе бій з Омегою в суботу,- холодно промовила вона.

- Я пам'ятаю. Ти ж маєш радіти, ні?

Дарія почала знов наповнювати стакан. Ну ніфіга... Я терпляче дочекалася, доки вона вип'є. Стояти мені набридло, тож я без запрошення всілась на шкіряний стілець навпроти неї.

- Вони попрохали, щоб ти злила бій,- різко, як відрубала, сказала вона.

До мене дійшло не відразу.

- Не зрозуміла..?

- Вони хочуть,- дивлячись прямо на мене своїми великими карими очима, промовила вона, мало не плюючись слиною,- щоб ти піддалася і Омега виграла.