Стара горгулья принесла ще двох людей, поламаних , але все ще живих. Одного стражника і одного невільника. На них чекала та ж сама учать, що і начальника обозу.
Дарій не міг сказати скільки поспав, він цього не відчував, проте, коли прокинувся одні рука оніміла, значить не декілька хвилин – більше.
Було холодно. В небі світило сонце, та на вершинах, що були на рівні гірського замку, поблискував сніг.
Дарій здійнявся на ноги, розім’яв руки і знову поліз у шафу. Дістав залишки білизни і змайстрував собі із простирадл щось на кшталт мантії , яку підв’язав на поясі ще одним простирадлом, перерваним навпіл вздовж.
Було б добре розпалити комин, але чим? І що палити?
Горгулін (Дарій почав подумки називати його «Кроґен») повернувся не з пустими руками. В одній лапі він тримав відірвану людську стопу, яку простягнув хлопцеві.
«Він хоче мене погодувати?»,- у Дарія, який звик з дитинства до крові і відкритих ран, перевернулося в шлунку. Якби він не був пустий, то його вміст зараз вилетів би на підлогу.
- Ні, Кроґен, я не можу цього їсти…
Кроґен не розумів. Дарій вказав на стопу і захитав головою. Той все одно не розумів.
У Дарія в голові з’явилася картинка, що він сидить і їсть людську ногу.
Тут його все ж таки знудило, шлунок видав назовні жовч і залишки рідини, що в ньому лишалися.
- Прибери це, - прокряхтів Дарій вказуючи на залишки людського тіла. – Я не буду цього їсти.
(Він вкидає образи в мою голову. То може я можу вкласти йому свої?)
Дарій спробував сформувати образи людської їжі. Спочатку він уявив тарілку з кашею… Подумав, що для Крогена такий образ буде незрозумілий… Уявив собі корову, вівцю і , врешті, кролика, але чомусь такого, що він його розриває і їсть сирим. Картинка була яскравою і дуже правдоподібною. В шлунку знову колихнулося, та Кроґен цього разу зрозумів і викинув рештки на підлогу поза кімнатою.
Горгулін завмер серед кімнати.
«Хоче гратися» , - зрозумів Дарій. Сил не було. Ноги після того, як знудило, тремтіли, та хлопець думав, що цього разу треба битися. Невідомо, що там відбувається в голові у цієї потвори і схоже на те, що єдиний шанс вижити у цій ситуації, це бути йому більш цікавим як іграшка, ніж як їжа.
Тому через біль і слабкість Дарій підійнявся на ноги і пішов на Кроґена, почалася дика гра.
Довго Дарій не витримав. Забився у куток кімнати і почав відчайдушно слати образи горгульї. Образи себе пораненого і виснаженого, і образи їжі та води.
В кімнату засунула голову молода горгулья.
Кроген засичав на неї , вона у відповідь. Потім кинулася на горгуліна. Той був явно сильнішим за неї і враз викинув її за межі кімнати. Ступив слідом і Дарій почув сичання з коридору.
Хлопець розтягнувся на підлозі. Влігся, зберігаючи залишки сили. Тіло гуло і боліло.
Добре, що хоч зігрівся підчас цих «ігор». Та чи надовго? По підлозі тягнуло холодним повітрям. Дарій перебрався на трухляве ліжко – навколо здійнялася хмара пилу. У горлі стало сухо, та нехай – краще ніж на підлозі.
Треба води. Треба щось поїсти. Якщо горгулін буде постійно приходити так «гратися» – скільки він ще протягне? І що буде, коли він втратить сили і не зможе більше задовольняти інтереси цієї потвори?
Що буде якщо сестри Кроґена навідаються тоді, коли його тут не буде?
Здається, йому вдалося обмінятися картинками з горгуліном? Що той зрозумів і що він зробить далі? Що вони взагалі здатні зрозуміти, чи є в них хоч якісь задатки розуму?
Знову одні запитання.
На якусь мить Дарію захотілося повернутися в школу секуратів. Там все було зрозуміло – тренуйся, бийся, якщо вижив – їж, що дають - спи, коли дозволяють…
«Геть такі думки. Головне, поки що живий».
Дарій повернув голову і глянув у вікно.
« І в любому випадку, я вже не раб, – думав він далі. - Хоча і волі поки що не видно».
Думки відплили і Дарій знову провалився у сон, та швидко прокинувся , бо почув зле сичання.
В кімнату ввалився Кроґен. За ним молода горгулья, а за ними стара.
Кроґен затулив Дарія і розправив крила.
Між ними відбувалася дика розмова, якої Дарій звісно не розумів. Вони гарчали, клокотали і сичали. Це було страшно.
Дарій не розумів , що вони говорять, але було ясно, що саме відбувається. Кроґен відстоював свої «іграшку». Його сестра хотіла пустити «іграшку» на вечерю. А стара зараз їх розсуджувала.
Схоже, Кроґен досяг свого. Молода горгулья невдоволено гаркнула і вилетіла геть із кімнати. Слідом і стара.
Кроґен повернувся до Дарія.
- Їсти, - мовив той. – Дай мені щось поїсти і пити.
Дарій створив картинку в голові і уявив як вона «летить» у голову Кроґену.
#1193 в Фентезі
#173 в Бойове фентезі
становлення героя, містичні створіння, боротьба з несправедливістю
Відредаговано: 20.11.2026