Заклинач Горгулій

розділ 2.6.

Стара горгулья принесла ще двох людей, поламаних , але все ще живих. Одного стражника і одного невільника. На них чекала та ж сама учать, що і начальника обозу.

    Дарій не міг сказати скільки поспав, він цього не відчував, проте, коли прокинувся одні рука оніміла, значить не декілька хвилин – більше.

   Було холодно. В небі світило сонце, та на вершинах, що були на рівні гірського замку, поблискував сніг.

   Дарій здійнявся на ноги, розім’яв руки і знову поліз у шафу. Дістав залишки білизни і змайстрував собі із простирадл щось на кшталт мантії , яку підв’язав на поясі ще одним простирадлом, перерваним навпіл вздовж.

   Було б добре розпалити комин, але чим? І що палити?

   Горгулін (Дарій почав подумки називати його «Кроґен») повернувся не з пустими руками. В одній лапі він тримав відірвану людську стопу, яку простягнув хлопцеві.

   «Він хоче мене погодувати?»,- у Дарія, який звик з дитинства до крові і  відкритих ран, перевернулося в шлунку. Якби він не був пустий, то його вміст зараз вилетів би на підлогу.

   - Ні, Кроґен, я не можу цього їсти…

  Кроґен не розумів. Дарій вказав на стопу і захитав головою. Той все одно не розумів.

   У Дарія в голові з’явилася картинка, що він сидить і їсть людську ногу.

   Тут його все ж таки знудило, шлунок видав назовні жовч і залишки рідини, що в ньому лишалися.

    - Прибери це, - прокряхтів Дарій вказуючи на залишки людського тіла. – Я не буду цього їсти.

   (Він вкидає образи в мою голову. То може я можу вкласти йому свої?)

   Дарій спробував сформувати образи людської їжі. Спочатку він уявив тарілку з кашею… Подумав, що для Крогена такий образ буде незрозумілий… Уявив собі корову, вівцю і , врешті, кролика, але чомусь такого, що він його розриває і їсть сирим. Картинка була яскравою і дуже правдоподібною. В шлунку знову колихнулося, та Кроґен цього разу зрозумів і викинув рештки на підлогу поза кімнатою.

    Горгулін завмер серед кімнати.

    «Хоче гратися» , - зрозумів Дарій. Сил не було. Ноги після того, як знудило, тремтіли, та хлопець думав, що цього разу треба битися. Невідомо, що там відбувається в голові у цієї потвори і схоже на те, що єдиний шанс вижити у цій ситуації, це бути йому більш цікавим як іграшка, ніж як їжа.

    Тому через біль і слабкість Дарій підійнявся на ноги і пішов на Кроґена, почалася дика гра.

     Довго Дарій не витримав. Забився у куток кімнати і почав відчайдушно слати образи горгульї. Образи себе пораненого і виснаженого, і образи їжі та води.

     В кімнату засунула голову молода горгулья.

    Кроген засичав на неї , вона у відповідь. Потім кинулася на горгуліна. Той був явно сильнішим за неї і враз викинув її за межі кімнати. Ступив слідом і Дарій почув сичання з коридору.

    Хлопець розтягнувся на підлозі. Влігся, зберігаючи залишки сили. Тіло гуло і боліло.

    Добре, що хоч зігрівся підчас цих «ігор». Та чи надовго? По підлозі тягнуло холодним повітрям. Дарій перебрався на трухляве ліжко – навколо здійнялася хмара пилу. У горлі стало сухо, та нехай – краще ніж на підлозі.

   Треба води. Треба щось поїсти. Якщо горгулін буде постійно приходити так «гратися» – скільки він ще протягне? І що буде, коли він втратить сили і не зможе більше задовольняти інтереси цієї потвори?

    Що буде якщо сестри Кроґена навідаються тоді, коли його тут не буде?

    Здається, йому вдалося обмінятися картинками з горгуліном?  Що той зрозумів і що він зробить далі? Що вони взагалі здатні зрозуміти, чи є в них хоч якісь задатки розуму?

     Знову одні запитання.

     На якусь мить Дарію захотілося повернутися в школу секуратів. Там все було зрозуміло – тренуйся, бийся, якщо вижив – їж, що дають - спи, коли дозволяють…

     «Геть такі думки. Головне,  поки що живий».

      Дарій повернув голову і глянув у вікно.

      « І в любому випадку, я вже не раб, – думав він далі. - Хоча і волі поки що не видно».

     Думки відплили і Дарій знову провалився у сон, та швидко прокинувся , бо почув зле сичання.

     В кімнату ввалився Кроґен. За ним молода горгулья, а за ними стара. 

     Кроґен затулив Дарія і розправив крила.

     Між ними відбувалася дика розмова, якої Дарій звісно не розумів. Вони гарчали, клокотали і сичали. Це було страшно.

    Дарій не розумів , що вони говорять, але було ясно, що саме відбувається. Кроґен відстоював свої «іграшку». Його сестра  хотіла пустити «іграшку» на вечерю.  А стара зараз їх розсуджувала.

    Схоже, Кроґен досяг свого. Молода горгулья невдоволено гаркнула і вилетіла геть із кімнати. Слідом і стара.

    Кроґен повернувся до Дарія.

    - Їсти, - мовив той. – Дай мені щось поїсти і пити.

   Дарій створив картинку в голові і уявив як вона «летить» у голову Кроґену.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше