Розділ 1.13.

     - Ти що, здурів? Цього не можна пити, це отрута.

     - Отрута, якщо ця трава ще зелена і її варити або залити окропом. Якщо ж  її підсушеною залити ледь підігрітою водою і дати настоятися,  це будуть неймовірної сили ліки…

    Нея з сумнівом дивилася на хлопця. Вона вже не вперше приносила те, що він просив і була вражена. Вражена від того, наскільки швидко став відновлюватися він сам і від того, що куштувала вона за його рекомендацією. Було декілька випадків, коли вона почувалася не досить добре, тоді Дарій говорив їй, що попити і все як рукою знімало, набагато швидше, ніж після їхніх традиційних ліків.

   - Доміна мене вб’є, якщо дізнається, що я тобі даю.

   - Не дізнається… Якщо, звісно, сама не розповіси…

   Доміна приходила декілька разів і також не могла повірити в те, що відбувається. Пройшло всього три тижні, а Дарій вже міг легенько ступати на пошкоджену ногу. Вона довго вивчала ногу. Потім довго вивчала Дарія.

   Потім сказала Неї те, що її дуже збентежило.

   - Без магії тут обійтися не могло. Нормальним шляхом кістки і тканини не відновлюються так швидко. Але хлопець травник, кажуть в них є зачатки сили, хоча, скоріше за все, він сам цього не усвідомлює, – а потім додала те, що налякало і засмутило Нею. – Але тим краще. Чим швидше видужає, тим швидше його заберуть звідси.

   - Куди? – запитала дівчина.

   - Не знаю. То справа його господаря. На якусь роботу де не потрібні ноги. На галери, наприклад. Ходити нормально він, звісно, не зможе, кульгатиме все життя…

    У Неї все обірвалося і похололо в середині від цих слів.

     Тепер вона почала проводити у Дарія весь свій вільний час. Він подобався їй. І чим більше вона його пізнавала, тим більше подобався. Фізично він сподобався ще в перший день, а тепер її все більше притягував його спокій, його розсудливість, його внутрішня сила. Біля нього вона відчувала те, чого не знала ніколи в житті – як це жінці (дівчинці) відчувати себе спокійною і захищеною біля чоловіка.

     Декілька днів тому Дарій вкотре її здивував - виявляється він вмів читати. В неї була одна єдина книга про лікарські засоби з малюнками і поясненнями. Вона принесла книгу до нього в кімнату і вона разом її читали. Тепер Дарій здебільшого сидів на ліжку, ніколи не лежав, якщо не спав. Вони сіли зовсім близенько один до одного, схилилися над книгою і їхні обличчя майже дотикалися. В якусь мить Нея звернула увагу, що Дарій дивиться на її губи, коли вона читала вголос. Вона припинила читати і повністю повернула обличчя до нього. Він ледь схилився до неї і їхні уста злилися в поцілунку.

   У Неї були чоловіки, врешті вона не була черницею. Але такої насолоди вона не відчувала ніколи…

   Сьогодні, коли вона прийшла до Дарія вранці, той відтискався від підлоги. Він почав робити вправи, його треноване тіло просило фізичних навантажень. Звісно, вправи він робив тільки для верхньої частини тіла, ноги задіяти не міг. Зараз він відтискався спираючись тільки на один носок стопи, відставивши другий трохи вверх і вбік.

   Нея подивилася, як переливаються його м’язи і внизу живота знову щось обірвалося від думки : «Невже на галери ? ».

    Зараз вони роздивлялися пучок трави, що вона принесла.

    - То мені її висушити?

    - Так. Якщо ти повісиш її корінням до верху десь на протягу, вона висохне за добу.

    - І від чого вона допомагає? – розпитувала Нея.

    - Багато від чого: печінку відновлює, очищає кров, та найголовніше, для мене зараз – прискорює зростання сухожиль…

   -  І як це відбувається?

   Погляд Дарія відсторонився, він наче дивився десь у далечінь.

   - Мені важко це пояснити. Я просто знаю…Я бачу.

   - Як ти це бачиш? – не вгамовувалася Нея і зачаровано дивилася на хлопця.

   Це було просто неймовірно. Той, хто ще декілька тижнів не чув про таке слово як «лікарня», сьогодні розповідав про те, що вона вивчила ледь не на десятому році навчання у Сестер Віри.

   Та Дарій тільки похитав головою.

   - Я не можу цього пояснити, ти не зрозумієш. – він побачив її розчарований погляд. -Я не хотів тебе образити, Нея, та це щось…. Що живе всередині мене. Ще зовсім недавно я б і сам не зміг цього зрозуміти.  

   Нея мовчки почала збиратися. Дарій взяв її за руки.

• Зачекай, Нея…

   Та підняла нього очі.

• Я не хочу , щоб ти йшла… Я б з радістю тобі пояснив…Все… Якби міг підібрати слів. Але… Таких слів мабуть не існує.

  “ Скоро його заберуть, - подумала вона. - Заберуть назавжди…”.

     На очі накотилися сльози. Дарій сприйняв це на свій рахунок.

• Нея, я…

    Та вона вивільнила руки.

• Мовчи, - прошепотіла. - Не кажи нічого…

   Швиденько зібралася і вийшла із кімнати.

    Дарій не розумів. Він не міг заглянути у її думки і зрозуміти, що за буря буяє у неї всередині.  Звідки йому було знати, що засмучена вона тим, що знає – скоро їх розлучать.