25

— Досить розмов, — раптом заявила Зоряна, допиваючи каву. — Давай краще відпочинемо сьогодні.

Наталі звузила очі.

— Ти це серйозно?

— Так. Відволічемося. Поїдемо в клуб.

Подруга одразу ожила.

— Нарешті! — вона витягла телефон. — Кості зателефоную, щоб теж їхав.

— І навіть не думав затримуватися, — підказала Зоряна з ледь помітною усмішкою.

— О, це я йому скажу! — Наталі засміялася, набираючи номер.

Коли Костя підняв слухавку, вона відразу випалила:

— Котику, ми з Зорею вирішили тусити сьогодні, тому їдь у клуб. І навіть не думай ухилятися!

На іншому кінці почулося приглушене чоловіче хихотіння.

— Хто б сумнівався. Я вже лечу, кохана.

Зоряна обрала для вечора чорну обтиснену сукню з відкритою спиною. Вона не надто любила клуби, але сьогодні хотіла забутися, хоча б на кілька годин. Наталі вбралася у червону сукню з високим розрізом — спокусливо і сміливо, як завжди.

В клубі вже гучно грала музика. Лазерні промені прорізали темряву, виблискуючи на металевих конструкціях. Дівчата впевнено пройшли до бару.

— Два «Космополітени», — одразу замовила Наталі.

Бармен підморгнув і вправно почав змішувати коктейлі.

— За що п’ємо? — хитро запитала подруга, коли вони взяли келихи.

Зоряна ледь усміхнулася, пригублюючи напій.

— За нові враження.

Кілька коктейлів потому музика вже здавалася ритмічнішою, а клуб — теплішим і більш затишним. Наталі, пританцьовуючи, потягла подругу за руку.

— Пішли!

На танцполі було гамірно. Люди рухалися в такт музиці, світло то спалахувало, то гасло. Зоряна відчула, як її тіло саме підлаштовується під ритм. Вона заплющила очі, дозволяючи звукам пронизати її наскрізь.

Десь позаду Наталі вже сміялася, крутячи стегнами в такт музиці.

Раптом Зоряна відчула чийсь погляд. Вона відкрила очі і завмерла.

На вході, поруч із Костею, стояв він.

Максим.

Його темна сорочка була трохи розстібнута, рукави неохайно засукані. Поруч — його друзі: Михайло в сірій футболці, Захар у темно-зеленій сорочці. Вони сміялися, про щось говорили.

Але її увагу повністю поглинав Максим.

Зоряна не змогла стримати усмішку. Вона відчула, як її обличчя ніби само розпливається в тому щасливому, безтурботному виразі.

Аж поки…

За хлопцями вбігла Олеся.

Її легка срібляста сукня мерехтіла у світлі софітів, а високі підбори додавали їй ще більше грації. Вона сміялася, щось казала, а Максим, здається, зовсім не заперечував її присутності.

Щось у грудях Зоряни стислося. Вона опустила очі, розвернулася і попрямувала до бару.

— Ще один «Космополітен», — сказала вона, сідаючи на високий стілець.

Бармен кивнув, змішуючи коктейль.

Наталі, яка досі витанцьовувала, раптом завмерла, побачивши знайому постать.

— Костііі! — вона радісно кинулася до хлопця, обійняла його, а потім фиркнула: — Де ти був так довго?

— Мала, я вже тут, — Костя засміявся, притискаючи її до себе.

Поруч Михайло, який робив замовлення в бармена, заливисто розсміявся:

— Наталі, ти п’яна!

— А ти — занудний, — вона показала йому язика.

Компанія взяла коктейлі, дехто з них танцював.

А Зоряна — спостерігала.

Максим стояв біля Олесі, нахилившись до неї ближче. Вона щось говорила йому на вухо, сміялася, притискалася до нього.

А він…

Він не відштовхував.

Навпаки, його рука вже була на її талії.

Зоряна відчула, як в ній закипає гнів.

Вона зробила великий ковток коктейлю, хоча лід уже розтанув, і смак був менш приємний.

Ще трохи. Ще один ковток.

А потім знову погляд на ту парочку.

Їхні силуети губилися у напівтемряві, лише світло бару час від часу вихоплювало їх із мороку.

Максим провів пальцями по руці Олесі, а вона засміялася і ще більше притулилася до нього.

Зоряна стиснула келих.

Її пальці побіліли від напруги.

Їй хотілося вирвати ту «голубку» з його обіймів і подивитися, як вона без своїх крил літатиме.

Вона зробила глибокий вдих.

І ще один.

А потім знову повернулася до бармена.

— Щось міцніше.

Той лише кивнув, без зайвих питань дістаючи пляшку текіли.

Що ж, якщо сьогодні Максим хоче її ігнорувати, вона йому це покаже.

Привіт, я сподіваюся вам подобається ця книга❤️
Прошу підтримайте мене підпискою, вподобайкою або коментарем)