ТІНЬ У СІРОМУ

Наступного ранку Макс знову був у галереї Амелії, готовий до нового дня. Він розташувався в тому ж кутку, зручному для спостереження за всіма, хто входив і виходив. Його погляд був уважним, але водночас непомітним для оточуючих. Макс знав, що його місія — забезпечити безпеку Амелії, і він був готовий виконувати її бездоганно.

Амелія увійшла до галереї, сповнена нових сил після ночі відпочинку. Вона одразу помітила Макса і підійшла до нього з усмішкою.

"Доброго ранку, Максе," — привітала вона його. "Сподіваюся, ви добре відпочили."

"Доброго ранку, Амеліє," — відповів він, піднімаючись з місця. "Так, я відчуваю себе готовим до нового дня. Як ви себе почуваєте?"

"Чудово," — сказала вона, її очі блищали від натхнення. "Сьогодні ми маємо багато відвідувачів, і я з нетерпінням чекаю на спілкування з ними."

Макс посміхнувся, бачачи її ентузіазм. "Я буду поруч, якщо вам знадобиться допомога," — сказав він, відчуваючи, як їхній зв'язок стає міцнішим з кожним днем.

День в галереї був жвавим.Відвідувачі приходили і йшли, і Макс невпинно спостерігав за кожним з них. Він робив ментальні нотатки про людей, які здавалися йому підозрілими або надто зацікавленими в особистості Амелії.

Амелія була в центрі уваги. Вона привітала кожного гостя з теплотою і щирістю, відповідаючи на запитання і ділячись історіями про свої картини. Макс помічав, як її очі сяяли, коли вона розповідала про своє мистецтво. Він відчував, що в кожному її слові була частинка її душі.

В один момент Макс побачив, як до галереї увійшов чоловік у сірому костюмі — той самий, якого він помітив учора. Він залишився стояти осторонь, спостерігаючи за Амелією. Макс вирішив тримати його у полі зору.

Під час перерви, коли гостей стало менше, Амелія підійшла до Макса з чашкою кави.

"Я помітила, що ви весь день спостерігаєте за всім, що відбувається," — сказала вона, передаючи йому каву. "Дякую за вашу увагу."

"Це моя робота," — відповів Макс, приймаючи чашку і роблячи ковток. "Але мушу сказати, що ваше мистецтво робить це приємним завданням."

Амелія посміхнулася, сівши поруч з ним. "Я рада, що ви тут," — сказала вона тихо. "Це додає мені впевненості."

Макс дивився на неї, відчуваючи, як його серце знову завмирає. "Я тут, щоб захистити вас," — сказав він серйозно. "І я зроблю все, що в моїх силах."

Їхня розмова була перервана, коли до галереї увійшов новий відвідувач. Це була молода жінка з великим букетом квітів. Вона підійшла до Амелії і вручила їй букет з теплими словами подяки за її мистецтво.

"Це так зворушливо," — сказала Амелія, коли жінка пішла. "Мистецтво дійсно може торкнутися сердець людей."

"Ви робите велику справу," — погодився Макс. "Ваша робота має значення."

Впродовж дня Макс продовжував спостерігати за всім, що відбувалося в галереї. Він помітив кількох інших відвідувачів, які здавалися йому підозрілими, але не виявили ніяких явних загроз. Чоловік у сірому костюмі залишив галерею, не підійшовши до Амелії, але Макс вирішив не втрачати його з поля зору в майбутньому.

Після закриття галереї, Амелія і Макс залишилися наодинці, щоб обговорити події дня.

"Ви були дуже уважні сьогодні," — сказала Амелія, сідаючи на диван у кімнаті відпочинку. "Ви помітили щось підозріле?"

"Було кілька людей, яких варто тримати під наглядом," — відповів Макс, сідаючи поруч з нею. "Зокрема, той чоловік у сірому костюмі. Він був тут і вчора, але не підійшов до вас."

Амелія похитала головою. "Я не пам'ятаю його. Можливо, це просто хтось зацікавлений у мистецтві, але ви праві, ми повинні бути обережними."

Макс дивився на неї з ніжністю, відчуваючи, як їхні зв'язки стають все міцнішими. "Я тут, щоб захистити вас," — повторив він. "Ми подолаємо це разом."

Амелія посміхнулася, її очі були сповнені вдячності. "Ви робите моє життя безпечнішим, Максе," — сказала вона. "І я починаю відчувати, що можу знову дихати вільно."

Макс відчув, як його серце знову завмирає. Він знав, що Амелія стала для нього більше, ніж просто клієнтка. Вона була його надією на нове життя, на новий початок.

"Я радий, що можу допомогти," — сказав він тихо, його голос був сповнений щирістю. "Ви важливі для мене, Амеліє. І я зроблю все можливе, щоб ви були в безпеці."

Вони сиділи разом, насолоджуючись тишею і спокоєм, які настали після насиченого дня. Макс відчував, що їхній зв'язок стає все глибшим, і він був готовий прийняти будь-які виклики, які принесуть наступні дні.

***

Наступного ранку Макс прийшов до галереї раніше, ніж зазвичай. Він знав, що чоловік у сірому костюмі може повернутися, і він вирішив прослідкувати за ним, щоб дізнатися, хто він і що йому потрібно. Макс відчував, що цей незнайомець може бути ключем до розуміння загрози, яка нависла над Амелією.

Амелія теж прийшла раніше, готуючи галерею до чергового дня. Вона посміхнулася Максу, коли він увійшов, але побачила його серйозний вираз обличчя і зрозуміла, що сьогоднішній день може бути особливим.

"Ви щось помітили?" — запитала вона, дивлячись на нього з цікавістю.

"Так," — відповів Макс, наближаючись до неї. "Я хочу сьогодні прослідкувати за тим чоловіком у сірому костюмі, якщо він знову з'явиться. Я маю дізнатися, хто він і чому він тут."

Амелія кивнула, погоджуючись. "Добре. Я буду обережною і триматиму вас в курсі, якщо щось помічу."

Галерея відкрилася, і потік відвідувачів почав наповнювати простір. Макс займав свою звичну позицію, уважно спостерігаючи за кожним, хто входив. Він постійно тримав в полі зору Амелію, перевіряючи, що вона в безпеці.

Під кінець дня Макс побачив, як до галереї знову увійшов чоловік у сірому костюмі. Той поводився так само, як і в попередні дні — залишався осторонь, спостерігав за Амелією, але не підходив до неї. Макс вирішив, що настав час діяти.

Коли галерея закрилася і останні відвідувачі залишили приміщення, Макс підійшов до Амелії.

"Я побачив його знову," — сказав він. "Я збираюся прослідкувати за ним, щоб дізнатися більше."