АМЕЛІЯ. ПЕРША ЗУСТРІЧ

Амелії близько 30 років. Її зовнішність зберігає юність, але в її очах видно досвід і мудрість, які прийшли з життєвими випробуваннями.

Вона середнього зросту, приблизно 165 см, з тендітною, але витонченою статурою. Її рухи граційні і впевнені, як у балерини, що створює враження легкості і витонченості.

Довге, каштанове волосся, яке падає м'якими хвилями на її плечі. Відтінок її волосся змінюється від темного шоколаду до теплих медових відблисків на сонці. Вона часто носить його розпущеним, що надає їй невимушеного і природного вигляду.

Великі і виразні зелені очі, які здаються здатними проникати в душу. Її погляд теплий і відкритий, але в ньому також відчувається глибока сила і рішучість. Її очі можуть змінюватися від спокійних до іскристих вогниками натхнення, коли вона говорить про своє мистецтво.

Овал обличчя чітко окреслений, з високими скулами і м'якими контурами. Її шкіра світла і ніжна, з легким рум'янцем на щоках. Її губи повні і природно рожеві, часто прикрашені теплою усмішкою, яка здатна підняти настрій навіть у найтемніші моменти.

 Її стиль відображає її артистичну натуру: легкі, вільні сукні і блузи з яскравими візерунками або унікальними деталями. Вона любить носити етнічні прикраси і аксесуари, які підкреслюють її індивідуальність. Її образ завжди виглядає зручно і невимушено, але з тонкою ноткою елегантності.

Амелія — справжній митець. Вона бачить світ крізь призму кольорів і форм, знаходячи красу в найдрібніших деталях. Її картини відображають її внутрішній світ і глибокі емоції, що робить їх живими і проникливими.

Попри свою тендітність, Амелія має велику внутрішню силу. Вона не боїться йти проти течії і використовує своє мистецтво для висловлення правди і боротьби з несправедливістю. Її картини часто розповідають історії, які викликають сильні емоції і змушують замислитися.

Вона має глибоку здатність відчувати і співпереживати. Її серце відкрите для світу, і вона легко знаходить спільну мову з людьми. Її тепла усмішка і лагідний голос можуть заспокоїти навіть найтривожнішу душу.

Коли Амелія ставить перед собою мету, вона не відступає, навіть коли стикається з небезпекою. Вона готова боротися за те, у що вірить, і не дозволить нікому зламати її дух.

Вона шукає гармонію в усьому, що робить. Її мистецтво, її життя — все це є частиною її пошуків внутрішнього спокою і рівноваги. Вона прагне знайти красу в кожному моменті і в кожній деталі.

Коли Макс вперше бачить Амелію, його вражає її аура. Її природна краса і витонченість одразу привертають його увагу, але це не лише зовнішність, що зачаровує його. Він бачить у її очах силу і рішучість, які відображають його власні внутрішні якості. 

Для Макса Амелія — це не просто клієнтка, яку він повинен захищати. Вона є втіленням всього, що він втратив і чого він тепер шукає. Її присутність нагадує йому про можливість знайти нове життя і новий сенс у світі, який здавалося, вже втратив для нього свою яскравість.

Макс Харпер стояв на порозі галереї, його погляд ковзав по яскравих картинах, які прикрашали стіни. Але найбільше його увагу привернула жінка, що стояла в центрі зали, заглиблена у розмову з відвідувачем. Вона повернулася, коли почула, як двері відчинилися, і їхні погляди зустрілися.

Амелія Роуз була як жива картина, що зійшла зі стіни. Її довге каштанове волосся падало м'якими хвилями на плечі, відтіняючи витончене обличчя. Її великі зелені очі випромінювали теплоту і силу, і Макс відчув, як вони проникають у саму глибину його душі. У її погляді було щось незвичайне — поєднання рішучості і чуттєвості, яке відразу привернуло його увагу.

Її обличчя було осяяне теплою усмішкою,яка зробила її ще більш привабливою. Макс помітив легкий рум'янець на її щоках, що додавав їй невинності і водночас глибини. Її губи, природно рожеві, були підкреслені м'яким контуром, і він на мить затримався, дивлячись на них, перш ніж повернутися до її очей.

Вона була одягнена в легку сукню з яскравим візерунком,яка грала всіма барвами, як і її картини. Це підкреслювало її творчість і любов до всього прекрасного. На її шиї висів етнічний кулон, який, здавалося, був частиною її самої, так само як і всі інші дрібниці, які вона обрала для свого образу.

"Ви, мабуть, Макс Харпер?" — запитала вона, підходячи ближче. Її голос був м'яким і мелодійним, як шепіт вітру, і Макс відчув, як його серце завмирає на мить.

"Так, це я," — відповів він, намагаючись зберегти свою звичну холоднокровність, хоча всередині відчував несподіване тепло.

Амелія простягнула руку, і Макс помітив, як її пальці були довгі і тонкі, як у піаніста. Він потиснув її руку, відчуваючи ніжну, але впевнену силу її дотику.

"Я Амелія Роуз," — сказала вона, її усмішка стала ще теплішою. "Дякую, що погодилися взятися за мою справу. Мені потрібен хтось, кому я можу довіряти."

"Я тут, щоб захищати вас," — сказав Макс, дивлячись їй прямо в очі. Вона здавалася йому загадкою, яку він хотів розгадати. "Ви можете на мене покластися."

Вони стояли так, обмінюючись поглядами, і Макс відчув, як щось незрозуміле і водночас знайоме прокидається в його душі.

Вона викликала в ньому відчуття, яке він давно забув — щось між захопленням і трепетом. Макс відчув, як його серце, яке він звик тримати під замком, починає пробуджуватися від її присутності. Він усвідомив, що ця жінка може змінити його життя так само, як її мистецтво змінює світ навколо.

"Прошу, проходьте," — сказала Амелія, відпускаючи його руку і жестом запрошуючи в галерею. Її голос був м'яким, але в ньому звучала нотка впевненості і гостинності. "Я покажу вам, де ми можемо поговорити."

Макс пішов за нею через галерею, його погляд ковзав по яскравих картинах, які оточували їх. Кожен мазок, кожен колір здавалися продовженням самої Амелії, відображенням її душі. Він відчув, як її мистецтво розповідає історії — історії болю, надії і краси, які зворушували його глибоко всередині.

Вони зайшли в невелику кімнату на задньому плані галереї,де було тихо і затишно. На стінах висіли нові картини, ще не виставлені на загальний огляд. Вікна впускали м'яке світло, яке падало на дерев'яну підлогу, створюючи теплу і спокійну атмосферу.