Захищати лорда-дракона, на якого полює вбивця — важка робота. Захищати лорда-дракона, який уночі тікає від тебе до таверни — важча вдвічі!
Лорда Бренана я знайшла одразу.
Він стояв на столі, зав'язавши рукав сорочки на поясі, а чорний знак на його грудях і шиї блищав від поту. Однією рукою він тримав кухоль, а другою диригував співачці. Довкола столу юрмилися люди, плескали в долоні та підспівували. Лукас, найкращий друг лорда, сидів поруч на лаві з картами в руках і переможно шкірився.
Ну звісно! Найкращий друг, а за сумісництвом іще й совість. Совість із тебе й справді так собі, пане Фейн.
Усі витріщалися на Бренана, тож крізь натовп я пройшла непоміченою. Лорд якраз завершив куплет, підняв кухоль і вигукнув:
— За мою захисницю! Вона зараз спить і навіть не знає, де я!
Відвідувачі зареготали. Прочистивши горло, я голосно вигукнула:
— Та невже?
Як я опинилась у такій дупі? О, зараз розповім!