В ІТАЛІЇ. РИМ

Дім Ріккардо був просторим і елегантним, що відбивав його успішну кар'єру та статус у суспільстві. Оточений доглянутим садом, він був оазою спокою посеред суєти великого міста. Але сьогодні всередині цього будинку панувала тривога та занепокоєння.

Батьки Ріккардо, Джузеппе та Марія Б'янки, приїхали, щоб підтримати свого сина у цей важкий час. Вони були людьми старшого віку, але з енергією і мудрістю, що збереглася, накопиченої за роки.

Джузеппе Б'янки був високим і струнким чоловіком з сивілим волоссям і глибокими зморшками на лобі. Його очі, колись яскраві та проникливі, тепер були сповнені турботи та тривоги. Він носив класичний костюм, який підкреслював його гідність та досвід.

Марія Б'янки була жінкою середнього зросту з теплими карими очима та м'якими рисами обличчя. Її темне волосся, зібране в акуратний пучок, і елегантна сукня свідчила про її витончений смак. Вона завжди була опорою для своєї сім'ї, і зараз її турботливе серце вболівало за сина та його дружину.

Вони сиділи у вітальні, намагаючись втішити Ріккардо. Марія ніжно поклала руку на плече сина, її голос був м'яким та заспокійливим.

"Ріккардо, ми віримо, що Лаура знайдеться", - сказала вона, її очі світилися впевненістю. "Марко та Сандра роблять все можливе, щоб знайти її."

Джузеппе кивнув, його обличчя виражало рішучість. "Синку, ти знаєш, що ми завжди тут для тебе. Лаура сильна жінка, і вона боротиметься. Ми повинні вірити в її повернення."

Ріккардо, незважаючи на всі зусилля батьків, виглядав змученим та пригніченим. Він не міг приховати сльози, які починали стікати його щоками.

"Я так турбуюся, тату, мамо," - прошепотів він, його голос тремтів. "Я не можу просто сидіти і чекати. Я зроблю все, щоб знайти її. Нехай для цього доведеться перевернути весь світ."

Марія обняла сина, притиснувши його голову до своїх грудей. "Ми розуміємо, дорогий. Ти сильний, і ми пишаємося тобою. Лаура знає, що ти робиш усе можливе."

Ріккардо заплющив очі, відчуваючи тепло та підтримку своїх батьків. Їхні слова та обійми дали йому трохи втіхи, але біль і страх за Лауру не залишали його.

"Я не зупинюся, поки не знайду її", - твердо сказав він, витираючи сльози. "Я знайду її, що б це не коштувало."

Джузеппе поклав руку на синове плече, його очі світилися гордістю і підтримкою. "Ми завжди будемо поряд, Рікардо. Вся наша сім'я допомагатиме тобі в цьому. Разом ми впораємося."

Ріккардо підвівся, відчуваючи приплив рішучості. "Я зв'яжуся з Марко і Сандрою. Дізнаюся, як ідуть справи. Ми не можемо втрачати час."

Марія та Джузеппе обмінялися поглядами, сповненими любові та підтримки. Вони знали, що їхній син сильний і рішучий, і були готові допомогти йому будь-якої миті.

Ріккардо взяв телефон і почав набирати номер Марка. Він знав, що кожного дня наближає їх до розгадки таємниці зникнення Лаури. Його любов до дружини та підтримка сім'ї давали йому сили боротися і не здаватися.

Ріккардо набрав номер Марко і чекав, поки той відповість. Його серце билося прискорено, і він сподівався почути хоч якісь новини про Лаура. Після кількох гудків Марко відповів.

"Привіт, Марку. Є новини?" - почав Ріккардо, намагаючись тримати голос рівним.

"Привіт, Ріккардо," - відповів Марко. "Так, у нас є дещо важливе. Ми з Сандрою підозрюємо, що яхта могла бути піддана саботажу. Ми знайшли замінені деталі, які могли призвести до катастрофи."

Ріккардо завмер. "Саботаж? Хто міг це зробити?"

"Ми думаємо, що це може бути пов'язане з одним із твоїх співробітників, Франческо Бертіні", - продовжив Марко. "Ми знайшли кілька невідповідностей у його свідченнях та деякі підозрілі дії з його боку."

Ріккардо відчував, як його гнів зростає. "Франческо? Він завжди здавався надійним. Що конкретно ви дізналися?"

"Франческо був відповідальним за заміну деталей на яхті", - пояснив Марко. "Він стверджує, що це було зроблено за вказівкою Джованні Ріццо, але всі сліди вказують на те, що ініціатива виходила від Франческо. Ми також дізналися, що у нього були фінансові проблеми, що могло стати мотивом."

Ріккардо зітхнув, намагаючись осмислити почуте. "Марко, ми не можемо гаяти часу. Якщо Франческо дійсно причетний, ми повинні діяти швидко."

"Ми вже працюємо над цим", - запевнив Марко. "Сандра і я зібрали достатньо доказів, щоб почати більш серйозне розслідування. Я обіцяю, Рікардо, ми знайдемо Лауру. Будь-що."

Ріккардо заплющив очі, відчуваючи, як у його серці знову спалахує надія. "Дякую, Марку. Я вірю в тебе. Будь ласка, продовжуйте робити все можливе."

Марко кивнув, його голос був сповнений рішучості. "Ми не зупинимося, поки не знайдемо її, Рікардо. Ми розберемося у всьому і повернемо Лауру додому."

Ріккардо повісив трубку, відчуваючи суміш полегшення та рішучості. Він знав, що Марко та Сандра роблять все можливе, щоб знайти Лауру. І він сам був готовий зробити все, що потрібно, щоб допомогти у цій справі.

***

Ріккардо стояв біля широкого вікна у своєму кабінеті в корпорації Bianchi Enterprises. Зовні розгортався чудовий вид на ранковий Рим, але його думки були далекі від краси міста. Він тримав руки в кишенях і напружено дивився в нікуди, занурений у свої тривожні думки.

"Де ж ти, кохана?" - прошепотів він, відчуваючи, як серце стискається від болю. "Серце підказує, що ти жива, але..."

Ріккардо похитав головою, намагаючись відкинути похмурі думки. Він глибоко зітхнув і, як мантру, почав повторювати собі: "Вона у безпеці. Вона у безпеці."

Він зітхнув останній раз, збираючи всі свої сили та рішучість, потім підійшов до свого столу. Він набрав номер секретарки.

"Сільвія, це Ріккардо," - почав він, його голос був твердим і рішучим. "Мені терміново потрібна справа Франческо Бертіні та список тих, хто його добре знає. Знайдіть все, що можете про нього, і принесіть мені."

Сільвія, його надійна секретарка, швидко відповіла. "Так, синьйор Б'янки. Я займуся цим негайно."

Ріккардо поклав трубку і примружив очі, відчуваючи, як гнів охоплює його. Він знав, що повинен дізнатися все про Франческо та його можливу роль у зникненні Лаури. Ріккардо був рішуче налаштований з'ясувати, що за цей чоловік Франческо і які мотиви могли в нього бути.