12 (3)

Я ледве не зашипіла на нього, як дика кішка.

– Даниле, тихше!

– Та чого ти? – він зітхнув. – Я не думаю, що вона зробить щось дитині. Але, загалом, ідея хороша. Добре, що ти забрала його… До сусідки, так?

– Звідки ти знаєш?

– Бачив у вікно, як ви крізь хвіртку проходили.

– Де Адам?

– Ольга потягнула його в кабінет подивитися конфіденційні папери, призначені винятково для його очей, і за всього бажання я не зміг вигадати, як би це вдаліше їм нав’язатися, – скривився Данило. – На жаль, бо мені дуже б того хотілось. Терпіти не можу, коли Ольга знов починає плести оті свої сіті довкола Зварича. Брехливе стерво.

– Нащо ти її взагалі сюди привіз?

– Бо так вийшло. Не хвилюйся, не думаю, що вона справді зможе чимось нашкодити. Так, хіба напаскудить трішки. Від Ольги не так вже й багато проблем, як може здатися.

Цікаво, яку мету він переслідує цього разу? Бо, судячи з усього, Данила геть не хвилювало те, що Ольга могла заподіяти Адамові шкоду. Чи він знав, що цього не станеться?..

Данило потягнувся, мов великий кіт. В кожному його жесті відчувалась впевненість, може, навіть надмірна, і я не втрималась від питання:

– Ти ніколи не думав, що чергова твоя інтрига може не вдатися?

– Інтрига? – чоловік запитально вигнув брови. – Про що ти, Рито? Тільки не кажи, що знову підозрюєш мене в чомусь.

– Знову?

– Мене постійно хтось в чомусь підозрює, – Данило підкреслив голосом слово «постійно» і сяйнув своїми темними очима. – Іноді мені здається, що це просто дуже зручно. В усіх бідах родини Зварич винен знайда.

Я пригадала наше перше знайомство з Данилом. Він справді був, як і сказав, знайдою для родини Зварич, вирощений іншим чоловіком, загублений син, який випадково перетнувся зі своїм біологічним батьком, Адамовим дядьком.

Між ними, звісно, відчувалась подібність. Я була лише інтернкою і мало знала про нашого віп-пацієнта, але навіть того, що побачила, вистачило, аби вловити їх з Данилом спільні риси. Інтернет про Валентина Бельчина не говорив нічого доброго, але з медперсоналом він поводився досить мило. Здається, Дан успадкував не тільки усі його гроші, а й вміння надягати перед людьми потрібну маску навіть в той момент, коли в нього геть нема сил.

– Я ні в чому тебе не звинувачую, – спокійно сказала я. – Просто, Даниле, це підозріло. Ти втягнув мене в гру, до якої я не хотіла мати жодного стосунку…

– О, ні. Не треба перекидати на мене відповідальність.

– Скажеш, сама втягнулась?

Дан відштовхнувся від дивану і встав поруч зі мною.

– Нас, Маргарито, двох втягнули, – сказав він, нахилився ближче і дивився очі в очі. – а тепер я всього лиш намагаюсь відновити справедливість.

Він простягнув руку, аби торкнутися мого підборіддя, але я відступила, витягнула долоню, впираючи йому в груди.

– Навіть не наближайся.

– Ти боїшся? Та ну-у-у.

– Ти – чоловік, отже, потенційно за мене сильніший, а ще маєш до біса грошей, – нагадала я Данилові. – Ти, що там вже говорити, можеш переламати мені все життя, а я цього не хочу. Будь ласка, тримайся осторонь, якщо не хочеш, аби я відчувала небезпеку.

– Я не збираюсь робити нічого поганого.

– Тоді чому просто не можеш бути чесним? – запитально вигнула брови я. – Сказати Адамові про те, що він забув? Правду?

– Бо не існує ніякої правди, є тільки моя її версія, – Данило схрестив руки на грудях. – І від того, що Адам почує щонайменше три різних варіанти минулого, краще нікому не буде. Я хочу, щоб він згадав. Щонайменше тому, що Ольга того не хоче.

Розмова знову йшла по колу. Я втомилась від цих клятих секретів і ледь стрималась, щобне вдарити Данила. Знову обплітає мене своїми словами…

– Як думаєш, для чого вона приїхала? – спитала я.

– Ольга? Та чорт її зна. Знову хоче зробити якесь паскудство.

Я застигла. А що, як Ольга притягне якийсь препарат, з тих, що давав Адамові Легський? Що, як спробує завдати йому шкоди.

– Хвилюєшся за нього? – Данило помітив, як я змінилась в обличчі. – Все ще закохана. Дивовижно, скільки паскудства мій кузен мав зробити, аби ти нарешті остаточно в ньому розчарувалась.

– Та пішов ти, – видихнула я і поспішила нагору. Залишати Ольгу з Адамом наодинці було найгіршою з ідей, і я маю негайно це виправити.

___

Любі читачі, доки ви чекаєте наступну частинку, де ми, можливо, зрозуміємо, нащо приїхала Ольга і що відбулось в кабінеті, хочу скористатись можливістю і запросити вас в свою новинку "Захисник для мажорки, або Її фальшивий наречений".

Це історія дівчини з багатої родини Жені, що втрапила в халепу і вибралась з неї тільки завдяки Северинові, простому хлопцю, який не зміг пройти повз дівчину в оточенні хуліганів. Їх шляхи мали б розійтися, але у Жені інші плани: вона просить Северина стати її фальшивим хлопцем...