Скільки б не сиділа в нічній тиші,
Від болю не сховаєшся, — повір.
Хоч розпачу по вінця серце повне,
Надію мусиш там ти зберегти.
Коли душею править тільки чорна варта,
Темнішає, черствіє, гине чистота.
Зникають всі емоції, бажання,
Лишається лиш ненависть, — повір.
Я не бажаю щоб такою стала ти,
Тож, прошу, виберись, зумій!