Розділ 67. Потім...

Олена обережно пробиралася підвалом у бік потайної кімнати. План був вистежити Падеву, переконатися, що він попрямував саме туди, а заразом подивитися, як він збирається відчинити двері. Олена була впевнена, що саме він заблокував вхід до кімнати. І зробив це спеціально, щоб якось нашкодити Найту. Мабуть тому принц і не зміг досі повернутися додому.

Олена, звичайно, припускала, що Найта в Основному Світі могли затримати якісь невідкладні справи. Можливо, мама захворіла або проблеми в офісі, але серце, що нило від туги, змушувало схилятися до іншої версії — принц у небезпеці. Шалений стукіт у грудях довелося втихомирити думкою, що зараз Олена простежить за Падеву і зрозуміє, як допомогти принцу.

Вона нечутно підійшла до приміщення, де зберігалася колекція Найта, і зазирнула у замкову щілину. Здогад підтвердився — Падеву був усередині. Він стояв біля потайної кімнати, притуливши вухо до дверей. Що він там намагається почути?

Раптом обвинувач позадкував і почав злякано озиратися на всі боки. Тепер уже й Олена могла розрізнити якийсь незрозумілий шум і скрип, що долинав із потаємної кімнати. Здогад змусив серце перестати завмирати, а навпаки забитися в радісному шаленстві. Найт вже перемістився до Запасного Світу. Він у потайній кімнаті. Мабуть, зсередини до дверей присунутий масивний предмет, якась шафа або металевий стелаж, який не дає вийти з кімнати. Але принц сильний. Він о-го-го який сильний. Вже якщо він Олену на руках носив, як пушинку, то якусь там шафу зрушить за хвилину. І Падеву, який, мабуть, сам цією безглуздою шафою двері й заблокував, чудово це розуміє — от і заметушився. Як обвинувач міг заблокувати двері зсередини, якщо сам знаходився зовні, Олену анітрохи не спантеличувало. Вона впала в ейфорію. Вона незабаром побачить Найта! Господи, як вона за ним скучила!

Тим часом паніка Падеву посилилася. Він раптом почав підсувати стелажі з експонатами до дверей, намагаючись заблокувати їх ще й ззовні. Колекційні предмети валилися на підлогу від незграбних рухів обвинувача. Йому доводилося піднімати їх і відкидати убік, щоб не заважали його зловісній перестановці. Якоїсь миті він зрозумів марність своїх зусиль і кинувся до виходу зі сховища.

Оце вже ні, Осяяний! Не вийде! Олена не збиралася випускати негідника назовні. Вона всім тілом навалилася на двері.

Падеву спочатку не зрозумів, чому не вдається вийти. Він нервово смикав ручку. Потім з силою натиснув, і йому вдалося на секунду створити сантиметрову щілину, але Олена піднатисла, і двері знову зачинилися. Тоді обвинувач зрозумів, у чому річ.

— Відійди, мерзенне дівчисько, — заволав він. — Тобі сподобався мій минулий сюрприз?

Погроза на Олену не подіяла. Думка про швидку зустріч з Найтом викликала такий сплеск адреналіну, що страх зник геть-начисто, а сили потроїлися. Навіть спогад про гидких шиплячих вогняних тварюк не змусив її послабити тиск. Що їй змії? Що їй Падеву, якщо вона за кілька хвилин побачить принца!

Обвинувач повторив спробу відчинити двері, навалився на них всією своєю масою. Але йому знову вдалося відвоювати лише сантиметр та й то на кілька секунд.

— Ти мене змусила, — моторошно заволав він.

І раптом крізь замкову щілину полізли комахи. Одна, друга, третя... Неприємні гидкі таргани, черв'яки, ще й павуки. Вони переповзали з дверей на Олену. З їхніх мерзенних ротів виривалося полум'я. З кожною секундою їх ставало дедалі більше... Цілі полчища. Господи, як же гаряче!

Один із жуків уже підбирався до обличчя. Його огидні довгі вуса торкнулися щоки. Олена закричала, проте з останніх сил тримала двері. І через секунду почула ще більш оглушливий крик — це репетував Падеву. Наступної миті комахи зникли, і Олена відчула, що на двері більше ніхто не тисне.

Вона обережно відійшла убік, готова у разі потреби повернутися на вихідну позицію. Двері відчинилися несподівано. Олена кинулася захищати необачно залишені рубежі і опинилася в обіймах принца.

— Найт, — тільки й змогла видихнути вона.

Він притиснув її до себе з тихим стогоном. Потім почав покривати обличчя поцілунками і палко шепотіти, як відчайдушно чекав цієї миті. Потім упіймав її губи і знову тихенько застогнав. Поцілунок був нескінченно довгим та жадібним. Олена перестала розуміти, що відбувається. Вона відчайдушно притискалася до свого принца.

Декілька хвилин минуло, перш ніж Олена повернулася в реальність.

— Падеву, — з тривогою прошепотіла вона.

— В найближчі півгодини він нікуди не подінеться, — заспокоїв Найт і на мить відпустив Олену, щоб вона змогла роздивитися, що діється довкола.

А картина була чудова. Падеву, обплутаний вогненним пітоном, репетував і звивався, а Аурелія позичила з колекції Найта віник і люто лупила обвинувача, де тільки могла дотягнутися.

— А вона тут звідки взялася?

— Потім... — відмахнувся Найт і знову притягнув Лену для поцілунку.