Розділ 48. Чому сьогодні така жорстока ніч?

Не встигла Олена зайняти своє місце у першому ряду, як на сусідньому матеріалізувався Найт. Мабуть, вирішив сьогодні всюди слідувати за нею. Ні, Олена не була проти. Вона боялася собі зізнатися, але насправді їй подобався його розпечений погляд, від якого починали бігати мурашки. Шкода тільки, що безкоштовним додатком до принца може знову стати його кузина з її кодлом.

Проте бічним зором Олена помітила, що Доната зайняла місце в четвертому ряду, тобто на безпечній відстані. І це добре. Шоу поки не почалося, і у Олени з'явилася можливість поставити принцу питання, яке засіло у мозку з самого ранку.

— Мене постійно переслідує думка про вкрадену монету, — прошепотіла вона. — А що як Вельмиповажний вирішить провести ще якесь Таїнство, де потрібна наявність Ключа?

— Інших Таїнств з Ключем не передбачено, — заспокоїв Найт.

— І що, монета мені більше не знадобиться?

— Теоретично, якщо в Наставнику засумніваються, можуть зажадати показати її ще раз.

— Дідько! — з розпачем випалила Олена. — В мені точно скоро засумніваються.

— Чого це раптом?

— Як це чого? Із завтрашнього дня мені треба буде продовжити заняття з Маріеллою. Дівчина швидко зрозуміє, що ніяких потаємних знань у мене немає, а навпаки, вона сама знає більше за мене.

— Фейліна нічого не зрозуміє. Вона не має уявлення, чого ти повинна її вчити. Можеш читати їй лекції з мат.аналізу, теорії ймовірності або будь-якого іншого предмета, що проходили у ВНЗ. Головне робити розумний вигляд і запевняти, що це таємні знання.

— Та ну тебе, — емоційно махнула рукою Олена. — Маріелла не така дурна.

Помітивши, що співрозмовниця не на жарт стривожена, Найт став серйозним.

— Не хвилюйся. Найближчим часом я принесу тобі новий Ключ.

— Як? Звідки? — пожвавішала Олена. — З тієї скрині? Чи ти маєш запаси монет тут?

— Із скрині. Тут не залишилося жодної монети. Ми з Осяяним Меєм вирішили, що безпечніше зберігати їх в Основному Світі.

— Чому? Ви хотіли, щоб нові Наставники ходили в інший світ, перш ніж стати вчителями королівських чад?

— Розумієш, Мей був останнім Наставником. Він був останнім нащадком тих карпатських чаклунів, про яких я тобі розповідав.

— Останнім?

— Так. Так склалося. Їхній рід вичерпався.

Інформація була несподіваною. Тепер стало зрозуміло, чому Маріелла так довго не мала Наставника.

— Але як ви збиралися вчинити далі? Хто, наприклад, мав би виховувати твоїх дітей? Адже є ця ваша легенда про Наставників, у яку свято повірили усі жителі Запасного Світу. Без Наставника королівський нащадок неспроможний успадкувати трон.

— Ми з Осяяним Меєм думали, як краще вчинити. Було кілька варіантів, але ми не встигли вибрати, який краще.

Голос Найта трохи зірвався на слові «не встигли». Олена відчула, який для принца був дорогий цей чоловік. Відчула, що гіркота втрати свіжа та спогади про вбивство ще дуже болючі. Вона витримала паузу, даючи Найту впоратися з емоціями. Потім тихо спитала:

— Коли ти хочеш відвідати земний світ?

Найт зволікав із відповіддю.

— Скоро? — запитала трохи голосніше.

— Та буквально за кілька хвилин, — пролунав над вухом голос Северина. — Я щойно з-за лаштунків. Маленькі Фейліни згоряють від нетерпіння та хвилювання.

Король зайняв порожнє місце Маріелли.

— Вирішив приєднатися до Вас. Нудно спостерігати за таким чудовим шоу з висоти трону на самоті.

— Це честь для мене, Ваша Пресвітлосте, — усміхнулася Олена.

Не скажеш, що вона сильно покривила душею. Король їй подобався, і його товариство було досить приємним, проте присутність Северина означала, що відверту розмову з Найтом доведеться відкласти.

Шоу справді почалося за кілька хвилин. Першою виступала наймолодша учасниця. Крихітка Фейліна, максимум років трьох від народження, в пишному рожевому платті з незліченною кількістю оборочок, мережива і рюшечок, нерішуче вийшла на сцену. Глядачі підтримали її теплими оплесками, і вона почала.

Легенько плеснула в долоні, і від її ручок вгору злетіло полум'я, але одразу ж зникло. Плеснула сильніше — стовп полум'я вийшов потужнішим і вищим. Потім ще раз легенько. І знову з усієї сили. А потім вона розпочала нехитрий танець, ритм якого вистукувала собі сама. Струмені полум'я, що виривалися з ручок, повторювали її рухи. Вогняні стовпи то перепліталися на мить, то розсипалися безліччю іскор.

Олена спостерігала за дійством, як зачарована. Це було красиво, вражаюче, хвилююче та зворушливо водночас. Коли дитина закінчила, Олена аплодувала найголосніше. Вона ще не знала, як буде вражена наступними номерами.

Фейліни виступали групами та поодинці. Вогонь за їхньою командою виконував дивовижні трюки. Язики полум'я формували химерні візерунки та навіть цілі образи. Це могли бути дивовижні квіти, величезні пелюстки яких колихалися від вітру, або дерева з вогненними гілками, що рвуться в небо, та листям з іскорок.

Але найбільше Олену вразила її учениця. Не дарма Маріелла так старанно готувалася. Її шоу, здається, справило враження навіть на тих, хто був завсідником таких свят і перебачив десятки всіляких виступів. За командою Фейліни в небо злетіли величезні вогняні птахи з казковим оперенням. Ці птахи пролітали над головами глядачів, а потім смиренно завмирали біля ніг Маріелли. Потім знову неслися в небо настільки високо, що здавалися крихітними цятками, але швидко поверталися спіральними витками і вишиковувалися гарною шеренгою.