Розділ 18. Залишилося два дні

За вечерею розмова зайшла про майбутнє свято Першої Стихії. Принцеса згадувала кумедні випадки з минулого року. Майже у кожному з них фігурувала тітонька Жузель. Мабуть, родичка була трохи незграбна, бо стала причиною кількох казусів. Зокрема, падіння у величезний торт у вигляді полум'я, шедевр кулінарного мистецтва, який в результаті виявився мальовничо розмазаним по галявині.

— Може, не варто було цього разу її запрошувати? — пустотливо посміхаючись, запитала батька Маріелла. — Мені здається, якщо таке повториться — якщо геніальне творіння нашого шеф-кухаря знову виявиться розмазаним по тітоньці Жузель і траві — він з горя повіситься.

— Фейліно Маріелло, — Северин намагався говорити строго, хоча було видно, що його самого душить сміх, — ви ж знаєте, всі родичі повинні бути присутніми на святі, незалежно від нашого ставлення до них.

— І кузина Доната теж запрошена? — Тепер уже принцеса лукавим поглядом обвела брата. — Осяяний Найт, мабуть, у захваті.

За виразом обличчя Маріелли не важко було здогадатися, що слово «захват» вжито в протилежному сенсі, ніби принц ненавидить кузину. Уявити, що беземоційний Найт здатний когось ненавидіти, було важко, і тема миттєво викликала особливий інтерес Олени.

— До речі, з приводу кузини, — Северин глянув у бік сина, — хотів би попросити вас, Осяяний Найте, виявити до неї максимум поваги. І не доводити до сліз, як минулого разу.

— Тату... ой, тобто Ваша Пресвітлосте, так Найт і минулого разу виявляв максимум поваги, — заступилася за брата Маріелла, і, намагаючись придушити посмішку, продовжила. — Просто Фея Доната постійно висіла на ньому, і коли не дочекалася прояву почуттів у відповідь, образилася.

Северин, не звертаючи уваги на щебетання дочки, продовжив:

— Фея Доната дуже вродлива, розумна, вихована. Осяяний Найте, можливо, вам варто придивитися до неї краще.

— Безумовно, Фея має всі перераховані якості, — спокійно відповів принц. — Буду з нею милий.

Що? Лена мало не пирснула. Принц буде з кимось милий? Він хоч знає значення цього слова? Щоб бути милим, потрібно як мінімум вміти посміхатися, а у принца така здатність була геть відсутня. У цей момент Олена відчула величезну досаду, що і гадки не має про тутешні танці і не може собі дозволити бути присутньою на святі Першої Стихії. Вона б багато віддала, щоб подивитися на милого Найта.

Вечеря добігала кінця, і Олена з подивом виявила, що її тарілка, яка щедро була наповнена кулінарними шедеврами, зовсім порожня. Ну от чого, скажіть на милість, наїлася на ніч? Хоча навряд варто засмучуватися, якщо це перша повноцінна їжа за два дні. Та й вочевидь, сили їй найближчим часом знадобляться. Необхідно буде придумати, як позбутися «нареченого», який, імовірно, вже чекає її під дверима апартаментів.

Припущення підтвердилося. Руаль стояв у коридорі з величезним букетом польових квітів. Напевно, власноруч нарвав у дикій частині парку. Варто йому було побачити «наречену» — обличчя освітила щаслива посмішка. Ось уже хто справді вміє бути милим. Олені навіть шкода стало виганяти хлопця, але й запросити його до себе вона теж ніяк не могла.

— Любий, — цмокнула Руаля в щічку в якості компенсації за ті слова, що мали прозвучати далі. — Сьогодні у мене був такий важкий день. Зовсім падаю з ніг. До того ж, у пігулці, яку дав лікар, було снодійне.

— Так, маленька, я все розумію, — сумно кивнув Руаль. — Тобі потрібен відпочинок.

Він простягнув Лені букет і ніжно провів тильною стороною долоні по щоці.

— Добраніч.

Розвернувся і пішов геть. Але, зробивши кілька кроків, пригальмував:

— Якщо передумаєш... подзвони... Я тут поряд. Його Пресвітлість відвів мені кімнату на другому поверсі.

Славний хлопець, але наречена, на жаль, не передумає. Доведеться йому чекати появи справжньої Елен.

Олена зайшла до кімнати, прилаштувала квіти у вазу і почала готуватися до сну. Їй справді потрібен був відпочинок. Але перед тим, як поринути в дрімоту, вона спробувала систематизувати той величезний обсяг інформації, який отримала сьогодні. Нові відомості поки що погано розкладалися по поличках — дані були занадто розрізнені та не повні. Неможливо було зрозуміти зв'язок між Найтом і Едуардом — це той самий хлопець чи різні. Неможливо було зрозуміти, хто винен у смерті Осяяного Мея і чи має принц якесь відношення до небезпечних дослідів лікаря. Неможливо було зрозуміти, що за ключ знайшовся в кишені халата, якщо замків ні на дверях Палацу, ні на дверях медичного центру немає. Але найголовніша проблема була навіть не в цьому. Завтра треба починати заняття з Маріеллою, а Олена жодного уявлення не мала, чого треба навчити дівчину.

Невже всіх цих проблем мало, щоб день закінчився ще однією? Задзвонив телефон.

— Слухаю, — втомлено пробурмотіла Олена.

Вже знайоме зловісне шипіння у трубці.

— Ти про мене не забула?... Нічого, я не гордий, нагадаю... У тебе залишилося два дні на те, щоб забратися звідси... До завтра...

— Зачекайте, не кладіть слухавку, — закричала Олена. — Зрозумійте, я хочу повернутися додому, але не знаю як.

Питання залишилося без відповіді. Ще на середині фрази абонент відключився.