Розділ 17. Компенсація за непередбачливість

Стукіт у двері не дав Маріеллі закінчити фразу.

Дідько! Тут що, всім медом помазано? Чи це Руаль повернувся? Як не вчасно. Якихось кілька секунд — і принцеса розповіла б Оленці ще одну таємницю. Олена з роздратуванням відчинила двері. У коридорі стояла Аурелія.

— Феє Елен, Фейліна Маріелла у вас?

— Так.

Принцеса, мабуть, зрозуміла, чому її розшукують. Вона зіскочила з крісла і підбігла до дверей.

— Феє Ауреліє, передайте Адель, що ми вже йдемо, — а потім розвернулася до Олени і з широкою усмішкою пояснила. — Його Пресвітлість розпорядився, щоб кравчиня пошила вам кілька нових вбрань на заміну зіпсованій на прогулянці сукні. Я зголосилася провести вас до неї, але зовсім забула про це.

Олена раптом згадала, що й досі розгулює в жовтому медичному халаті, і що найголовніше — переодягнутися їй, взагалі-то, нема в що.

— Це так великодушно з боку Його Пресвітлості, — вирвалася з її вуст казенна світська фраза.

Але насправді це були чи не перші щирі слова за сьогодні. Судячи з милих суконь Фейліни у королівської кравчині відмінний смак і, можливо, Олена, нарешті, отримає в свій гардероб хоч щось, що буде їй до душі.

Маріелла від нетерпіння потягнула Наставницю за руку:

— Ходімо, познайомлю вас із Адель. Вона красуня.

Олена вийшла в коридор і машинально засунула руку в кишеню в пошуках ключа — земна звичка. Який ще ключ? У палаці на жодних дверях не було замку. Але, як не дивно, ключ знайшовся. Лена йшла, ледве встигаючи за Маріеллою, і продовжувала обмацувати рукою знахідку. Це точно ключ! Якщо він лежить у кишені медичного халата, значить, замок, який ним відкривається, знаходиться у медичному центрі. Але там вона теж не помітила дверей, що замикалися б. Ще одна головоломка? Що ж — Олені не звикати.

Адель виявилася сивоволосою спритною жінкою з чіпким поглядом. Як і обіцяла Маріелла, пані була мила і усміхнена, щоправда, небагатослівна. У ній відчувався професіонал. Вона спритно знімала мірки, повертаючи Олену то так, то так, але не записувала жодних цифр. Невже все запам'ятає?

Після того, як потрібні параметри були визначені, кравчиня розпочала вибір тканини. Принаймні, Лені хотілося думати, що саме цим займалася Адель, коли протягом півгодини переводила задумливий погляд із різнокольорових рулонів матерії на клієнтку і назад. Заговорити з кравчинею Олена не наважувалася, бо навіть Маріелла мовчки спостерігала за дійством. А якщо навіть принцеса-щебетуха закрила рот на замок, значить, відволікати Адель від роботи тут вважається тяжким злочином.

— Дякую, Феє Елен, я закінчила, — нарешті заговорила кравчиня. — Сподіваюся, до ранку все буде готове.

Олена перевела здивований погляд з Адель на Маріеллу. Що значить закінчила? Що буде на ранок готове? Нова сукня? А запитати Олену, якому вона віддає перевагу фасону, якому кольору?

Але принцесу слова Адель анітрохи не здивували. Мабуть, тут так було заведено — все, що стосувалося одягу, кравчиня вирішувала одноосібно. Олені залишалося лише зітхнути — ну і де гарантія, що нова сукня сподобається їй більше, ніж вбрання Елен?

Проте старання Адель у будь-якому разі вимагали подяки, тому Олена з ввічливою усмішкою промовила:

— Дякую!

— Дякую, — приєдналася принцеса. І, лукаво підморгнувши, додала, — зробите, як домовлялися, гаразд?

— Звичайно, Фейліно Маріелло, — добродушно посміхнулася Адель.

Коли Олена повернулася до себе і глянула на годинник, зрозуміла, що спізнюється на вечерю. Ситуацію ускладнювало те, що вона досі була одягнена у жовтий медичний халат. Довелося поспішно переодягатися в брючний костюм, який і за формою, і за забарвленням нагадував мішок з-під картоплі, і бігом летіти на східну веранду — злити Його Пресвітлість запізненням було нерозумно.

— Хотів би вибачитись за сина, за його невдало організовану екскурсію, — сказав Северин, коли Олена з'явилася на веранді.

— Ну, що ви, Ваша Пресвітлосте, екскурсія була прекрасна, а невеликий інцидент з падінням — моя вина.

Северин пропустив белькотіння Олени повз вуха і продовжив:

— Осяяний Найт, в якості компенсації за свою непередбачливість вирішив зробити вам невеликий сюрприз. Принц має примітне хобі — він колекціонер. Ще ніхто, крім близьких, жодного разу не бачив його колекції. Але для вас він зробить виняток. Чи не так, Осяяний Найте? — Останні слова були вимовлені з натиском.

— Так, Ваша Пресвітлосте, — рівно відповів Найт.

Але Олені чомусь подумалося, що рівність була вдавана. Насправді принц дуже не хотів робити те, на чому наполягав батько. Вона зрозуміла це не за виразом обличчя Найта. Воно як завжди не виражало жодної емоції. Але емоції Северина читалися набагато простіше. Було видно, що свою ідею він вважає геніальною — змусити сина показати гості щось таке, що той не любить демонструвати публіці. Це мало вбити двох зайців: служити покаранням Найту і одночасно компенсацією гості.

— Повірте, там є на що подивитися, — багатозначно додав Северин.

Після чого Маріелла хихикнула. Слова короля та смішок принцеси зацікавили Олену. Їй захотілося негайно дізнатися, про що мова. Але безпосередньо ставити питання було якось незручно. Залишалося заспокоїти себе думкою, що як тільки залишиться з Маріеллою наодинці, Олені не важко буде вивідати у охочої на слово наївної дівчини будь-які подробиці.