Частина 8

— Він… що сказав? — чоловік насупив свої густі брови. В його погляді горіло невдоволення і навіть гнів. Йому вкотре не підкорилися.

— Тобі все повторити? — запитала білявка, закинувши ногу на ногу. — Із Сандрою він відмовляється спілкуватися — не подобається вона йому. Твоє місце не займе й одружуватися не хоче. Казав, Лукас старший — хай він бере ці проблеми на себе.

— Та як він сміє?! — чоловік зовсім розгнівався. Підірвався з дивану, стискаючи руки в кулаки. От-от зуби скрипнуть.

— Томасе, будь ласка, — жінка, що сиділа поруч, взяла його за руку.

— Батьку, Алекс каже одне й теж вже тривалий час, а ти реагуєш однаково, — промовила Софі й зітхнула.

— Але чим йому Сандра не вгодила? — запитала світловолоса жінка.

— Його не влаштовуватиме все, що робимо ми, Маріє, — о, зуби таки скрипнули. — Час заблокувати всі кредитні картки цьому поганцю, поглянемо, як заговорить.

— Ти не зупиниш Ала цим. Я мала тобі це віддати, та все забуваю, — дівчина витягла кілька карток і поклала на стіл. — Це його. Братик уже давненько ними не користується, — чоловік скривився.

— Син отримує високу зарплатню, оскільки багато і якісно працює, — з розумінням промовила Марія.

— Я дав йому дах над головою, гроші, роботу! А він?! — кричав Томас. Очі повільно втрачали свій колір, стаючи червоними.

— Ти забув ще дещо, батьку, — промовила Софі. — Право вибору. Ти забрав його в мене, та мені пощастило. Але з Алексом так не вийде.

— Томасе, доня має рацію. Ти не можеш змусити Алекса стати твоїм двійником, — промовила жінка, глянувши на свого чоловіка.

— Мені його звільнити, щоб він, нарешті, поговорив зі мною особисто? — чоловік нервово смикнув головою, пасмо темного ледь хвилястого волосся впало на чоло.

— Ти не маєш права цього робити. Він працює в одній із дочірніх компаній, а не в головному офісі. Алекс — висококваліфікований працівник. До того ж працьовитий. Його просто так не звільнять. Навіть якщо ти цього забажаєш, — гмикнула Софі. — Що трапиться, якщо компанія з розробки програмного забезпечення втратить продакт-менеджера прямісінько під час створення продукту? Ти ж не хочеш піти в мінус?

— Ти завжди була розумною, Софі… і брата захищала, — чоловік зітхнув. — Але для Алекса так буде краще. Сандра — сильний вампір, тому й потомство буде сильним. І місце в раді гарантує йому…

— Досить, Томе… — перервала його Марія. — Зараз ніхто нічого гарантувати не може. Хтось наполегливо добирається до членів ради та їх сімей, здебільшого спадкоємців. Я завжди вважала, що від цієї ради одні проблеми. Мисливці й без того добре справляються.

— До речі, про мисливців… — почала Софі, та завагалась і замовкла.

— Але все ж я думаю, що Сандра підходить Алексу, — додала жінка.

— Тоді… я вам даю інформацію, а ви думайте, що хочете, — гмикнула Софі, поглянувши на годинник, і піднялась. — Мені дійсно це все набридло. Було б краще, якби ви помирились, — дівчина зітхнула, поправила волосся. — Алекс летить у Норвегію на тиждень. Не сам. З дівчиною. І це не Сандра — її він уникає, — промовила вона й попрямувала на вихід.

— Хто вона? — почувся голос Марії.

— Сюрприз, — наостанок промовила Софі і зникла за дверима.

— Як усе пройшло? — запитав хлопець, щойно дівчина сіла в машину, і поцілував.

— Нічого нового… батько злиться, Алекс впирається, матінка здебільшого мовчить. Хіба що тепер на нас полює невідомо хто й навіщо, — дівчина відкинулася на спинку й заплющила очі. — Ітане, мені здається, Алекс закохався по самі вуха, але сам цього не помічає. Як би це до лиха не призвело. Все-таки Карісса мисливець… на неї зуби точить не мало наших. Та й демонів теж. Чим закінчився останній конфлікт?

— Бернарт сам нарвався. Вона мусила його вбити. Та й нечесно це, четверо проти одної дівчини.

— Вона напівкровна.

— Це не робить її всесильною, мила, — хлопець ледь усміхнувся й завів машину. — Вони б могли її там і вбити. Тут вибір невеликий, мила. Або ти, або тебе.

— Ти її захищаєш? — дівчина кинула невдоволений погляд на свого чоловіка.

— Просто констатую факт, — Ітан усміхнувся ширше. — А от ти її недолюблюєш. Через те, що вона тобі нагрубила?

— Як можна себе так поводити? — обурилася дівчина.

— Не всі такі доброзичливі і відкриті, як ти, мила, — хлопець взяв її долоню й легко поцілував. Софі глянула на нього й усміхнулася.

— Що він у ній, взагалі, знайшов?

— Він довго спостерігав за нею, перш ніж прилип ось так, як зараз, — промовив Ітан і загадково усміхнувся. — Думаю, щось його все ж зачепило.

— Він мене дивує…

— Просто дай йому обрати те, що він хоче. Може, вона ідеальна пара для нього?

— І його, нарешті, хтось утихомирить? — гмикнула Софі. — Вона швидше вб’є його. Алекс віртуозно грає їй на нервах.

— Це вже хай самі вирішують. Може, за тиждень до чогось дійдуть.

— Ти знаєш? — здивувалася дівчина.

— Алекс попросив забрати машину з аеропорту завтра.

— Сподіваюсь, вона набридне йому за цей тиждень… — тихо пробурмотіла Софі.

***

— Якщо ти ще не зрозумів, то я тобі не рада, — голос Карісси звучав невдоволено, а мені вистачило секунди, щоб зрозуміти, що там на неї чекав демон.

Так, я пішов за дівчиною і так, я стою під вхідними дверима й безсовісно підслуховую. Мене відчуття ніколи не підводили, а слова Ноеля завжди збувалися.

Хто ж так робить? Невдало розійшлися — не показуйся на очі. Тим більше, якщо маєш повно обов’язків. Але ж ні… він що, думає, що поверне Ісу?

— Не думаю, що це так, Ісо, — у голосі відчулася усмішка. — Гніваєшся, розумію…

— А те, що я ображена — не розумієш? Те, що була розбита — не розумієш? Те, що випала з життя на рік — не розумієш? — Іса говорила спокійно, та по спині пробігли мурашки. — Кілька речень могли змінити ситуацію. Втім, яке тобі було до цього діло. Тепер мені однаково. Забирай свою книгу, залишай ключі й забирайся звідси, доки я не надумала тебе на кусочки поділити.