Єпілог

Я сиділа на порозі свого зовсім недавно відбудованого будиночка і гладила живіт що помітно підріс. Просто після того як я вкотре втекла зі скарбниці чоловіка, він злегка розійшовся і спалив до тла будинок, Кузьма ледве встиг вибігти. Правда потім сам і відбудовував, В'яц йому в усьому допомагав. Духу несподівано сподобався дракон, і він у всіх починаннях його підтримував, і навідріз відмовлявся покидати цей світ, хоч я і перепоховала його кістки і відпустила як належить, а він все одно не йде, уперся і все.

Зараз я спостерігала як Дар активно жестикулюючи намагався щось довести мамі,  підозрюю вони знову вирішують де мені краще буде народити першу дитину. Мама наполягає на храмі темної, щоб  якщо дівчинка то відразу відьма, Дар у свою чергу хоче мене забрати в будинок до свого діда, з яким я досі в не дуже теплих відносинах. Як виявилося я йому сплутала всі карти, і замість того щоб стати на чолі армії драконів і нарешті закінчити геноцид свого народу, Дар бігав за дурною і недалекою відьмою. Старий буркун заспокоївся лише тоді коли Дар таки став на чолі його воїнства, при цьому зовсім не слухаючи заперечення рідної дружини  пішов з'ясовувати стосунки з царем нашим, а заразом і з некромантом. Некроманта не знайшли, а цар сам свій трон залишив і зараз ховається десь, шкода лише його молоду дружину з дитиною зовсім маленькою, вони у вигнанні. Правда це все ж краще ніж темниця, на моє прохання Дар погодився відправити їх на південь, і жорстко контролювати щоб їм не спало на думку претендувати на трон, на якому зараз сидить намісник ради нової "Співдружності живуть", яку створили всі обдаровані. Ось тільки князя так ніхто й не зміг знайти, навіть весь ковен відьом провидиць не побачив некроманта ні живим, ні мертвим. Я мовчала, мені відкрилася лише одного разу істина, і там де я найменше чекала. Коли я вперше втекла від чоловіка, десь через тиждень після даних нами обітниць, у будинку на мене чекав весільний подарунок від якого я не могла і не мала права відмовитися. Яга з самої Наві надіслала дзеркало у важкій позолоченій рамі, червоне золото перепліталося з чорним каменем і матово блищало на сонці. В'яц навідріз відмовився підходити до подарунка, Кузьма також обходив його десятою дорогою, а тому воно важким гігантством стояло біля порога, я думала надірвусь поки в будинок цю красу заволоку. Добре воно не розбилося, хоча виявилося пізніше це неможливо, його навіть драконів вогонь не плавить, Дар пробував. Як казали стародавні письмена на рамі, дісталося мені "Дзеркало істини" і хто в нього подивиться той і побачить правду, якою б вона не була. Дивилася я в нього рідко, а тому якось мигцем глянувши дуже злякалася, побачивши князя темрявою укутаного в порожнечі з чорними провалами очей. Тому й не було його ні в Яві, ні в Наві - Темрява його таки забрала.

Сварка набирала обертів, а я так само спокійно сиділа підставляючи обличчя сонечку. Не казати ж їм, що я вирішила народжувати тут, уже і з місцевою кікіморою Кузьма домовився. Як повитухи вони непогані, свою справу знають краще деяких, а тому турбуватися нема про що.

Відчула на губах легкий поцілунок і ліниво розплющила очі.

-Холодно, йди в будинок.

І справді було прохолодно, весна тільки вступала у свої права і сонечко було оманливим. З тяжким зітханням підвелася, Дар тут же притримав, він гасає зі мною як курка з яйцем.

-Мама вже полетіла додому?

Я оглянула двір у пошуках матері, яка  навіть не попрощалася, отже точно ввечері знову нагряне.

-Так, сподіваюся тепер нескоро  улюблена теща нас відвідає.

Тихо хмикнула, і все ж таки дарма я від дракона бігала, від долі не втечеш.