Частина 30

Ганна підозріло примружила очі, бурячи важким поглядом.

-І ти відмовила?

Гордо підвела голову.

-Так, ви мали рацію, він не збирався на мені одружуватися - сумно зітхнула, згадавши наполегливість дракона. - А як же спочатку гарно співав.

-Всі вони такі, Василино, з вітром танцюють, ось протягом голову і продуло, а коли дійсно кохає тебе, то почекає, нікуди не дінеться, не все ж жінкам чекати, нехай і вони помучаються. - відьма з крехтанням встала- І ще, Василино, не викай мені, не нагадуй зайвий раз про вік і близьку кончину, називай просто Ганна.

Я кивнула, а пані Ганна продовжила повчально:

-З кожним днем ​​я слабшаю, часу мало, а тому треба поспішати. Сьогодні з пітьмою підеш домовлятись.

Відьма зігнувшись ступила до хати, я слідом за нею.

-Це ж як сьогодні? Я не зможу, я ще не готова.

- До такого і не підготуватися ніколи, тобі її зацікавити треба, запропонувати щось натомість. - Ганна присіла на лавку і махнула у бік великої шафи.

Замість мене до шафи кинувся Кузьма.

-Я проти того, Василино. Темрява тебе обдурить, обдере як липку та викине, а то й взагалі загубить. - все це домовик говорив не забуваючи нишпорити у відьомському храні,  все уважно оглядаючи.

-А ти помовч. - голос Ганни став холодним і колючим. -З одним світлом, яким і користуватися до ладу не вміє, вона довго не протягне, перший же демон або схарчить, або у свої тенети затягне.

Домовик дістав склянки і тепер утримуючи по одній у кожній руці, войовничо попрямував до відьми.

-А темрява її вб'є. Раніше ж якось жила без пітьми, і зараз проживе.

Ганна підвищила голос:

-А тому жила, що її не бачили, а зараз бачитимуть і схарчать одразу ж, і кісток не залишиться. Варварка її не захистить, стала слабкою, Єрміонія з неї всі сили тягне.

Я тут же відтіснивши у бік Кузьму, нахилилася до відьми:

-Що ви маєте на увазі? Моїй мамі щось загрожує?

Ганна насупилася, вона не збиралася мені нічого говорити, і зараз явно шкодувала що ляпнула зайвого.

-Сядь, не миготи. -тепер відьма сама підійшла до великої скрині і дістала звідти порошки трав'яні, підозріло схожі на ті, що для похоронних пахощів використовуються, а ще жуків-шкіроїдів, які були щільно запечатані в банку. Знову сівши на лаву, вона розклала на столі трави і почала зсипати все у ступку, повільно перетираючи. - Дуже сильною відьмою твоя бабуся була, і всю свою силу вмираючи дочці віддала. Варварка була гарна на заздрість багатьом чарівною красою, незвичайною, її навіть пітьма сама вподобала. Всі думали вона верховною кола свого стане, але посунула її Єрміонія. Вона тісно з Бріаром спілкувалася, і всі знають що він їй допоміг, сама б відьма не впоралася, сили в ній небагато, а ось дурості, норову і марнославства хоч відбавляй. Мати твоя навіть у коло не увійшла, а тому пішла з лісу, у місті оселилася ближче до людей. А коли ти народилася і стало зрозуміло що біла магія в тобі пересилила чорну, попросила Варвара на тебе стримуючу печатку накласти. Єрміонія погодилася, та не даремно, а за красу і непрожиті роки твоєї матері, говорила ж, що відьми нічого просто так не роблять. Так що недовго твоїй матері на цьому світі жити залишилося, останні нитки сили тягне з неї Єрема, а сама красивіше і сильніше стає рік у рік.

Але ж і справді, я помітила що мама почала швидко втомлюватися , все частіше відпочити намагалася, і на мене лаву свою залишала, та й магією значно стала слабіша. Згадати тільки як вона замову на пристрасть з сукні бальної зняла, потім пішла похитуючись від слабкості, а я думала від горя, що кровинушку свою за такого нелюдя як князь віддає. Руки самі стиснулися в кулаки, нігті боляче вп'ялися в долоні, залишаючи червоні сліди.

-Я їх знищу!

В мені зростала і міцніла впевненість у тому що зможу, жалості не було, її витіснила злість і ненависть.

-Знищиш, дитинко, зведеш. -Ганна скрипуче розсміялася. -Ось це слова справжньої відьми, відьма образ не прощає і кривдникам завжди дякує, та сторицею їм віддає. А тепер скидай сорочку свою і сідай на підлогу переді мною, тільки спиною повернись, груди мені твої нема до чого, перед милим своїм ними виблискуватимеш.

Я злегка зволікала, стара відьма затиснула в руці ніж ритуальний, символами стародавніми розмальований, ручка ножа звичайна дерев'яна, а сама сталь гартована, та не в нашому світі, а в підземному, кровосток не раз кров'ю людською омитий і навіть жодного разу не вимитий, а тому руді потьоки по всій поверхні ножа видніються.

Моє зволікання відьмі не сподобалося.

-Швидко, я сказала. До півночі треба встигнути закінчити, опівночі з пітьмою підеш домовлятися, а на той час печатку, яка тримає сили, треба зняти. - Вона махнула рукою в запрошуючому жесті. - Ну давай, що ти як дитя мале.

Кузьма обережно смикнув мене за поділ.

-А може не треба, Василино? Чую я добром ця витівка не скінчиться.

Ганна відразу змією злетіла.

-Ще хоч слово скажеш, я тебе виставлю, і ходу тобі в будинок мій більше не буде.

Домовик примовк, а я повільно стягла все ще мокру сорочку, і сіла на дерев'яну підлогу, повернувшись спиною до відьми.

-Зараз доведеться трохи потерпіти, дівчинко. Тільки кричати не можна, біль у собі тримай, вона потім на твою силу перетвориться.

Розкупоривши пляшечку з кров'ю, відьма вилила весь вміст мені на спину і розтираючи почала наспівуючи примовляти:

-Як ніччю найтемнішою,

Як у досвітній час,

Сплять із солодкою знемогою

Світло з темрявою, що дремлють в нас.

І в діві цією чистою

Як непорочна година,

Прокинеться сила чиста,

Скувавши ланцюгами зв'язок.

Я відчула як мене гне до землі, руки і справді немов кайданами скувало, розпластуючи на підлозі.

-Не пручайся.

Відьма долонею натиснула між лопаток, укладаючи на підлогу. Я не бачила що діється за спиною, а тому не сіпнулася коли Ганна занесла ножа наді мною і заговорила голосно, чітко промовляючи кожне слово.