Частина 29

На радощах що нарешті змию з себе весь бруд який зараз підсох і почав поступово відвалюватися шматками, помчала до хвіртки. Мене зупинив суворий окрик:

-Ти куди так п'яти нагострила?

Різко притомозила, обернулася, і ледве дихаючи крикнула:

-Я до струмка, пані Ганно. Не хочу у дворі бруд місити.

Стара грізно глянула з-під нахмурених брів.

-За струмок не заходити, там захист слабкий.

Вже вибігши за хвіртку, крикнула:

-Не буду.

Як у лісі було добре. Всі думки вивітрилися з голови, і погані, і добрі. Вітер тріпав волосся, трава м'яко стелилася під ногами, навіть сонце легко пестило шкіру, наче боячись обпалити, і м'якою лапою намагалося погладити.

Добігши до широкого струмка, не роздумуючи скинула з себе сорочку й ухнула у воду.

-Ох. - Дихання на мить перехопило і я застигла широко розкривши рота. Не була я готова до того що струмок ключовою водицею наповнений, а тому вода студена як у ополонці.

-Чи тепло тобі дівчина?

Здригнувшись, обернулася до іншого берега струмка. Там, привалившись спиною до дерева, сидів Дар і ліниво жував травинку.

-Ти як сюди потрапив?

Він підвівся і підійшов до самого краю струмка, здавалося варто простягнути руку і він мене схопить, що вже говорити про те якщо Дар перетвориться на дракона. Тоді йому достатньо помаху крил, щоб мене винесло з холоду на берег, а там поминай як звали.

Уважно вдивилась у дракона. У нього був дуже змучений і втомлений вигляд - під очами залягли тіні, між брів залягла похмура складка.

-Хотів тебе побачити. -по чуттєвих губах прослизнула ледь помітна усмішка., - Чекав.

Я почала замерзати, шкіру неприємно поколювало від пронизливого до самих кісток холоду. Здавалося пробудь я в струмку ще з хвилину, і шкіра з мене клаптями злізе, залишивши холоду полоскати відьомські кістки.

-Іди .- від холоду зуб на зуб не потрапляв.

-У тебе губи посиніли. Виходь.

Він зняв із плечей куртку і кинув мені. Ось тільки вона зависла у повітрі, а потім її відкинуло назад. Перевіряє наскільки тут міцний захист, зрозуміла я. Дар насупився і стиснув губи, на гарному обличчі заходили жовна.

-Відвернися. - терпець закінчився разом із чутливістю кінцівок, якщо зараз же не виберуся, то захлинусь, ноги вже відмовляються тримати.

Він підкорився, хоч і неохоче. Швидко вискочити не вийшло, ледве пересуваючи здерев'янілими ногами дісталася берега, хоча там і було всього кілька кроків, і піднявши брудну сорочку вирішила прополоскати.

-Я прийшов попередити тебе Василино, князь стоїть на межі лісу, з ним кіннота, він готується до наступу.

Я так зігнувшись і застигла від подиву, а дракон уже встиг обернутися і тепер пожирав очима молоде і таке бажане тіло. Тут же випросталась і притиснула до грудей сорочку, що вже встигла намокнути.

-Ти куди це вилупився?

Дракон не відповів, тільки шумно видихнув і знову відвернувся.

-Не здумай найближчим часом у ліс виходити. - так як я нічого не відповідала він спитав. - Ти зрозуміла?

Надягнувши на чисте тіло мокру, не зовсім чисту сорочку, зіщурилася.

-Так зрозуміла я. Ось навіщо князь на ліс наступаэ?

Дар укотре повернувшись обличчям у мій бік, посміхнувся.

-Не домовився він з пані Ганною, розлютила стара відьма Бріара. Не підкорення, образи, звинувачення в дітовбивстві і це лише мала частина. Зітре з лиця землі він цей ліс разом із відьмою. Тому подумай добре перед тим, як під її захистом залишатися.

-Ти погрожуєш?

Просто все що сказав дракон виглядало як прихована, ну чи не дуже загроза.

-Я просто попереджаю.

-От і добре.

Розвернулась і пішла вузькою, що заросла очеретом стежкою, і була зупинена тихим.

-Повернися до мене, Василино.

Зупинилася, повернулася, серце тяглося до дракона, душа співала в його присутності, і тільки розум не дозволяв ось прямо зараз кинутися до нього.

-Ким я буду?

Затамувавши подих чекала відповіді, якщо скаже дружиною, я повірю і піду, будь-яка дружина чоловіка може перевиховати.

-Улюбленою жінкою.

Відвернулася, щоб ненароком цей гад лускатий не побачив блискучих сліз. Сама себе подумки лаяла, що так швидко до нього душею прикепіла, але хіба серцю накажеш, яке зараз покрилося тріщинами і ось-ось розлетиться осколками.

-Шукай в іншому місці, я буду не тільки коханою, а й єдиною.

Більше я не зупинялася. Сльози бігли по щоках і я їх не втираю, нехай біжать, так легше буде. До будинку підійшла вже зовсім інша Василина, розбите серце змінює людину, а особливо відьму, навіть якщо вона лише на чвертку відьма. Побачивши її пані Ганна кивнула своїм думкам.

-Приходив?

Мовчки кивнула.

-Котрий?

-Дракон.