Частина 25

 -Стій. Не треба.

 Але мене вже було не зупинити. Холодне повітря вибило весь дух з легень, крижаний вітер тріпав незбиране волосся. Я вже внутрішньо приготувалась вдаритися об тверде каміння, навіть заплющила очі, але цього не сталося. Всього за метр від землі я завмерла, а потім м'яко опустилася на пухнастий сніг. Розлючено озирнувшись, не побачила нікого хто б міг зробити подібне. Просто переді мною відкрився портал переходу, я навіть звідси бачила насичені кольори літа і чудово чула щебет птахів. Зверху пролунав рев і величезний дракон стрілою кинувся вниз. Не чекаючи поки він схопить мене, ступила в гостинно відчинений портал.

 Вийшла я в зовсім незнайомому місці, а ось обличчя довкола всі знайомі. Всеслава з похмурим виразом обличчя з гучним стукотом закрила величезний талмуд, який до цього наскільки я пам'ятаю лежав у мене на столі, і запитала:
-Це чим же ти темряві так насолила що вона тобі таких шанувальників послала? Я так розумію, ми ледве встигли?

Я мало не плакала, так рада була бачити дівчат. Всіх без винятку, я готова була розцілувати їх. Ось тільки одна думка черв'ячком точила серце.

-Вас послала Єрміонія Варфоломіївна?

Всеслава нахмурилася ще дужче.

-То вже не твоя турбота, Василино. Ми тебе некроманту цьому не видамо, і дракону твоєму не віддамо, хоча я бачу як душа твоя до нього тягнеться. Ледве не вбилася, але він би не допустив, вчасно тебе магією своєю підхопив, ми б точно не впоралися. Але загинеш ти в чотирьох стінах, зачахнеш як квітка зрізана. - вона в задумі ходила заклавши руки за спину і цим нагадувала наших наставниць у школі, вже тоді висока, статна відьма була прикладом для багатьох. - Ти у нашому колі, тому ми можемо тебе сховати. Старій Ганні не завадить помічниця, та й домового твого вона прийме, тож не хвилюйся. Стежку я йому вже показала, скоро буде тут із твоїми пожитками. Тут тебе не знайдуть, навіть якщо шукатимуть. Ганна дуже сильна відьма і гарний захист зробила навколо свого дому, та й усього лісу, жодні пошукові чари не знайдуть. Ти головне за межі лісу не виходь. - Взявши мене за руку Всеслава потягла в бік невеликої, але добротної хати. - Зараз знайомитимемося.

На подвір'ї було тихо, чисто та приємно пахло сухими травами. Прямо біля хвіртки нас зустрічав череп насаджений на кілок і блимаючий червоним вугілям в очницях. Я мимоволі відсахнулася і почула смішок.

-Не в однієї панночки некроманти у знайомцях ходять.

На порозі будинку стояла бабуся. Складалося враження що їй уже давно за сотню років перевалило, і вона однією ногою вже у предків у гостях стоїть, а другою на нашій землі поки що затрималася.

-Ну проходьте якщо прийшли, чого застигли.

Ми всі повільно рушили до старої відьми - темної відьми, це стало зрозуміло, варто було ступити на поріг будинку, хата ніби зітхнула, а з-під порога почулося:
-Хто це?

Бабця притупнула босою ногою.

-Сьогодні гості у нас В'яць, ти вже будь добріший.

Поріг заходив ходуном, і перед нами виник дух давно помершого парубка. Коса сажень у плечах, пудові кулаки, і дуже розумний, усвідомлений погляд, а для духа головне в божевілля не впасти. Він зітхнув ще раз, уважно оглядаючи всю нашу компанію.

-Якщо не зі злим наміром, то проходьте. Якщо недобре замислили, краще забирайтеся.

Ми всі дружно зробили крок вперед не зводячи погляду з втіленого духу. Я ще таких сильних не бачила. Він ще раз втягнув повітря біля нас, і пропустив усіх крім Агнешки. Ось її з тріском відкинуло набік і припечатало до землі.

Стара відьма задумливо поскребла підборіддя.

-Гниль все яблуко виточить. - І повернувшись до дверей ступила в хату- Проходьте.

Ми потяглися слідом, раз у раз оглядаючись на сковану по руках і ногах Агнешку. Її очі від жаху нагадували миски. Вона тільки змогла сказати:

-Дівчата, зачекайте.

Як дух вихором налетів на відьму і грубими стібками зашив рота.

-Щоб брехня не плутала панночок. - голос у духа був скрипучим, як не змащені петлі дверей.

Мене пересмикнуло й стало неймовірно шкода її, навіть сльози на очі навернулись. Немов читаючи мої думки Ганна проскрипіла:
-І нема чого шкодувати її. Прогнила її душа, темрява вже затягла. Договір у неї з бісом був, на тебе договір. - Вона кивнула в мій бік.

Всеслава насупилась ще більше. Залишившись без однієї відьми коло ставало неповним, і тепер потрібно шукати заміну.

-Кажіть чого завітали.

Відьма розташувалася на лавці, не запропонувавши нам сісти - її дім, її правила.

Слово взяла старша.

-Сховати сестру нашу, Василину.

Відьма посміхнулася:
-Від чогось?
-За нею слідами некромант і дракон йдуть.

Ганна окинула мене чіпким поглядом.

-Треба ж, відьомської крові ложка, а сильних чоловіків з розуму звела, що було б родись ти споконвічною відьмою. - вона похитала головою і звернулася до дівчат. - Ідіть, не місце вам тут, її домовий нехай сміливо приходить, я стежку проведу щоб не заблукав. А ви дівчата забудете все що бачили як тільки з лісу вийдете. Одна з вас гнилою виявилася, віри вашому колу немає. Ідіть.

Вона махнула рукою у бік дверей і дівчата поспішаючи покинули цей негостинний будинок. Я залишилася віч-на-віч зі старою відьмою.

-Розповідай.

Сама не знаю, що найшло на мене, але я розповіла все. Ніколи з незнайомцями не ділилася, а тут усю душу навиворіт вивернула. Відьма слухала і зрідка хмурилась. У хату ввійшла Агнешка, страшний зашитий рот, очі затягнуті білою плівкою - сомнамбула.

-Навіщо ви з нею так?
Відьма зло сплюнула на підлогу.

-Жалієш її? - Не дочекавшись моєї відповіді продовжила. - А ось вона б тебе не пошкодувала, вже сьогодні всі знали б де ти знаходишся, і чорт якому ти обіцяна прийшов би за тобою. І не відкрутилася б цього разу, не знайшли б тебе більше. Так що думай кого шкодуєш, ти надто світла для відьми, пітьми в тобі сама крапля, як сльоза в безкрайньому морі. Але ми спробуємо це виправити, настав час кігті відрощувати, дівчинка. Чи бачена річ, дракони відьму до себе в гніздо тягають без її на те згоди. Ганьба дівка.
Я посоромлено замовкла, і справді ганьба. Ганна подивилася на Агнешку.