Розділ 8

Розділ 8

Настав час зустрічі. Марк з нетерпінням очікував на Еліну. А чекати на неї довго не довелося. Величезний чорний позашляховик, з тонованими вікнами, який Марк одразу впізнав, зупинився неподалік ресторану. Водій швидко вийшов з машини і допоміг Еліні вийти. За мить, автомобіль, який привіз її, зник, наче його і не було. Еліна впевнено йшла на зустріч Марку. На її обличчі сяяла неперевершена ніжна посмішка. Вона була, як завжди, гарна і вишукана, здатна поєднувати в собі жіночність і впевненість.

-  Добрий день, Марку! – одразу привіталась.

-  Добрий день, Еліно! – сяяв від щастя Марк.

-  Я бачу настрій у вас чудовий і це добре! Бо у мене є хороші новини, - щиро посміхнулася, - але спочатку ходімо зайдемо у приміщення, бо знаходитись на вулиці в такий холод дуже не приємно.

І вони пішли до ресторану. Зручно облаштувавшись за столиком, який стояв у затишному місці, і де була можливість спокійно поговорити, щоб ніхто не заважав. Зробили замовлення, особливо не переймаючись, що саме їм принесуть.

Еліна положила альбом Марка на стіл і сказала:

-  Сподіваюсь, що сьогоднішня зустріч буде для нас затишною і комфортною. Марку, для вас в мене є чудовий сюрприз, але я залишу його на потім. Зараз хочу вислухати вас, друже. Про що ви хотіли зі мною поговорити, - одразу перейшла до розмови Еліна.

-  Еліно, спочатку я хотів би висловити вам слова вдячності за те, що ви знайшли час для нашої зустрічі. А ще хочу сказати, що ви неймовірно прекрасна жінка! Ви мені дуже подобаєтеся.

Марк говорив, а очі його сяяли, чого не можна було сказати про Еліну. У неї погляд одразу став серйозним і трохи похмурим. Марк помітив це, але вирішив не гальмувати, а продовжувати далі. Він не відводив свого погляду від неймовірно блакитних очей своєї співрозмовниці.

-  Коли я вперше вас побачив, то одразу закохався, - почав сміливо, а очі Еліни округлились і застигли на місці, посмішка не з’являлась на її обличчі, - навіть страждав. Завдяки вам, Еліно, я зрозумів, що відчуває людина, яка до нестями закохана і як боляче, коли на твої почуття не відповідає той, кого ти кохаєш. Так, я це відчув. Ви дали мені це відчути. За що, я вам щиро вдячний. Але, Еліно, я був впевнений до вчорашнього дня в тому, що кохаю вас. Але сьогодні в мене найпрекрасніший день, саме сьогодні все змінилося. Нарешті я зрозумів, і розібрався в своїх почуттях, - на хвилину задумався.

Еліна мовчала і уважно слухала Марка, пильно вдивляючись йому у вічі.

-  Еліно, я зрозумів, що сплутав свої дитячі бажання, які ховалися дуже глибоко і не показувались на зовні довгі роки, з коханням. Я думав, що закохався в вас, а насправді сплутав дитячі нездійснені мрії про те, щоб поряд була мама, так схожа на таку чарівну і неймовірно прекрасну жінку, як ви. Коли я був маленький, одного разу, після сімейної сварки з батьком, я почув, як моя мама сказала, що вб’є мене. Тоді я дуже був наляканий. Навіть втік з дому і заховався від неї. Мене знайшла наша сусідка – тітка Наталка. Вона була дуже гарна, схожа на вас, Еліно. Особливо очі, такі ж голубі. Вона зуміла мене заспокоїти. Пригорнула до себе і я, зовсім маленький хлопчик, відчув такий затишок, спокій і тепло поряд з нею, чого ніколи не відчував поряд зі своєю мамою. А головне, я довіряв зовсім чужій людині, в тому, що вона мене захистить від моєї ж матері. Як би це дико не звучало, але це так.

-  Марку, любий хлопчику, життя дуже складне. Часом ми робимо багато помилок. Але пам’ятайте, кожна людина має право на помилку. І якщо вона усвідомлює, що щось зробила не так, це вже прекрасно. Така людина отримує від життя певний досвід, а буває і таке, що вимушена довгий час страждати і розплачуватися за свої вчинки, про які пізніше жалкуватиме.

Їхню розмову перебив офіціант, що приніс, якісь наїдки, на які ні Марк, ні Еліна, навіть, не звернули уваги. Через хвилину вимушеної перерви, Еліна продовжила:

-  Марку, ви не ображайтеся на свою маму. В пориві гніву вона це сказала, щоб зробити боляче вашому батькові, не подумавши про вас. Вона б ніколи не скривдила свого сина. Потрібно вміти пробачити, а особливо найріднішій людині, - потім раптом перевела розмову на іншу тему, - Я здається дуже зголодніла, давайте спробуємо те, що нам принесли, - і посміхнулась.

Вони почали куштувати свої замовлені страви. Еліна запропонувала випити трохи вина:

-  Я хочу випити сьогодні за вас Марку, за те, щоб у вашому житті все склалося, як найкраще. І щоб ви, нарешті, зустріли ту милу і чарівну дівчину, яка вкраде ваше серце на завжди, -  підняла свій келих, торкнулася злегка келиха Марка, трохи надпила вина.

Марк у відповідь посміхнувся, теж трохи випив і сказав:

-  Де ж знайти ту, що стане коханням всього мого життя? – і голосно зітхнув.

-  Марку, придивіться уважніше навколо себе, ваше кохання ходить поряд, а ви його не помічаєте. Поспішайте, бо можете втратити його, друже!

-  Еліно, можна вас про щось запитати?

-  Питайте!

-  Скажіть, а ви б закохалися в мене? Ну, я маю на увазі, вибачте, якби ми були одного віку? Ну, ви розумієте про що я?

-  Марку, вам дати чесну відповідь? – запитала і кокетливо надпила з келиха вина.

-  Звичайно, - посміхнувся Марк і уважно глянув їй у вічі.