Глава 14

• Так шкода Юлю, а якщо їй гіпс по кладуть - насторожено відповідає  Аня.
• Так, вони доречі свої перші залишили, треба буде завести - відповідаю сумно.
• Так, але я сьогодні не можу в мене біологія - попереджає Маша.
• Я зможу - відповіла Аня.
• Я  не можу, хіба тільки якщо відпросимось з останнього уроку - попереджаю, бо згадаю , що сьогодні після школи робота.
• Добре, домовились - погоджується подруга.
• Все, я пішла, розповім ситуацію дирекції - повідомляю і виходжу зі спортзалу.
• Добре - відповіли.

Піднялась на другий поверх і попрямувала до Кабінету директора, постувавши двічі , ніхто нічого не відповів, я зазирнула, але ман нікого не опинилась, одразу пішла до зауча, але так нікого не було. Останній вихід це була вчительська, недовго думаючи я пішла туди, постукала і зайшла. 

• Добрий день, Олексій Ге.ннадійович я вас всюди шукаю - повідомляю йому.
• Софіє, щось сталося - стурбовано питає, і на мене звертають увагу всі вчителі.
• Так, там Юля впала, Денис Андрійович сказав, що це мабуть виверх, повіз її в лікарню, сказав  розповісти все вам - розповідаю і на мене шоковано дивляться всі вчитель, які присутні.
• О Господи - шоковано  відповвдає  .
• Так, це справді страшно - підтверджую його слова.
• Гаразд, іди на урок - відповідає від.
• Добре, допоьачення - прощаюсь. І виходжу з учительської.
• Софія, за чекай - зупиняє мене знайомий голос, я зупиняюсь і повертаюсь, він тим часом швидко наздоганяє мене  , і коли я обертаюсь, то він знаходиться дуже близько, навіть занадто, одразу відходжу від нього на пару кроків.
• Так , Дмитро Олексійович , ви щось хотіли -  одразу питаю у нього
• Так Я тут подумав, що Денису і Юлі потрібно будуть речі , вони ж все  забули , після шостого року я закінчую роботу, тому поїду в лікарню навідати їх, якщо зможеш також можеш поїхати зі мною . Довго ми не затримаємось , потім я відвезу тебе на роботу  - попереджає мене вчитель .
• Так звісно , це було б добре , але тільки я вже домовилась з Анею - відповідаю йому.
• Нічого, візьмеш її, разом підемо - спокійним тоном відповідає і Клода обидві руки в кишені.
• Добре , вибачте але зараз в мене урок тому бувайте - прощаюсь і йду не дочекавшись навіть його відповідь.

Відчуваю чого проникливий погляд, який обпікає мене назнрізь. Не подаю вигляду гордо з піднятою головою прямую, і навіть не оглядаюсь. Так я дійшла до кабінету.  І в токому ж " тумані " Пройшли три уроки. Мої думки були тільки про те, що знову потрібно буде їхати разом з Дмитром. Тільки одна думка могла мені дати трішки заспокоїтись, і це  те, що з нами буде ще й Аня. 

• Ну що дівчата, ще два уроки - сумно відповідає Аня
• Так - підтримує Маша.
• Ну чому ви скиглете - несподівано питаю. Бо не розумію, пройшло тільки чотири уроки, а вони вже помирають .
• Тому, що я вчора пізно заснула і сьогодні цілий день ходжу як зомбі - відповідає Маша.
• Так, потрібно було швидше лягати - з усмішкою на обличчі відповідаю, а тим часом в Ані дзвонить телефон. Вона відходить і про щось розмовляє, а ми тим часом покірно чекаємо на неї.
• Сонь, пробач мене, я сьогодні не зможу поїхати з тобою до Юлі - сумно відповідає дівчина
• Чому? Щось сталося ? -  пперелякано питаю.
• Ні, просто батьки сказали, що потрібно їхати додому- відповіла важно.
• Коли? - цікавиться Маша.
• Тепер - одною фразою відповідає
• Ну чому? - знову скиглити Маша.
• Що я можу вдіяти , все я пішла, а то мені ще  до класного  керівника треба зайти, відппосиимсь - на прощання обіймає нас і зникає за дверима.
• Я так розумію ми самі витривалі - якось хочу підняти настрій подрузі.
• Чому? - незрозуміло запитує.
• Ну, ми ж залишились - розкриває свою за думку
• До кінця виживають самі витривалі - згадує влучну цитату  до розмови.
• О так - заливають сміхом.

Ось вже так весело пройшли два уроки. Я сиділа разом з Малою і вона не дала мені сумувати жодної хвилини. Подруга завжди розказувала історії з життя, різні жарти і все в тому плані. З нею не засумуєш. 

• Ну все Маш, ти виграла - повідомляє новину однокласниця.
• Чому? - не зрозуміло питаю її.
• Та ти ж сама казала, що до кінця виживають найсильніші - знову повторює цитату, яку згадувала раніше .
• І що? - знову якось насторожено запитую.
• Та те, що мені додому потрібно йти - з усмішкою на обличчі відповідає.
• Та, що за день сьогодні такий - бурчу собі під ніс.
• Це не день такий, це просто збіг обставин - спокійно відповідає подруга .
• Ага - тихо бурбоню собі під ніс і збираю ре,чі, бо наступний урок фізика, буде проходити в іншому кабінеті.а
• А в  тебе щось сталося -?  запитую дівчину ,  яка вже збирається покинути мене
• Додатковий урок з біології .
• А , точно я забула -згадала , що дівчина розповідала на одній з перерв .
• Добре тоді все буває вже піду,  а то запізнюся
• .Бувай -  прощаюся . І так я залишилась одна, добре що хоча б один урок залишився   , а то так сумно буде після того, як  Маша покинула мене  . Я мало не померла від скуки. Ну чому вони покинули мене саме на цьому уроці ? Це була фізика я ледве витримала 45 хвилин , хоча мої думки були зовсім далеко я думала тільки про те, що зараз мені потрібно будеш знову залишитись на однині і з Дмитром .не знаю чому я на нього так реагую ? Але нічого вдіяти з собою нічого не можу . Швидко зібралась направилась  на подвір'я де біля своєї машини на мене вже очікував Дмитро.
• Привіт - вітається перший.- А  Аня де ? - питає він у мене, як тільки я наближають до нього
• Привіт , в неї викладено якісь невідкладні справи , тому змушена була поїхати - швидко відповідаю
• Добре , тоді сідай я тут Денисові речі прихопив , а ти Юлені взяла? - питає він у мене.
• Так, ось тут -  показую йому рюкзак дівчини.
• Добре , давай я покладу їх на заднє сидіння , а ти сідай на переднє сидіння - він відкриває мені двері , і я швидко  заскакую в середену тому , що не хотіла щоб хтось з учнів побачив мене, а то всякі чутки можуть піти по школі а мені їх не потрібно. Дмитро закрив двері, поклав речі на заднє сидіння , обійшов машину і сів на своє сидіння.
• Можливо за їдемо до супермаркету і прикупимо щось  ? - пропонує Дмитро.
• Можна - погоджуюсь з ним.
• Добре, тоді я ось тут поверну - попереджає мене і звертає в бік з написом супермаркет
• Ходімо - повідомляє, як тільки ми зупиняємось. Швидко заходи по, Дмитро бере корзину для покупки і одразу прямуємо до фруктів. Взявши пару яблук і мандаринів, ми прямуємо до свіжо - спечерної випічки. Беремо різні булочки, круасани, які ще тепленькі і з надзвичайно приємним запахом. Проходимо до стелажів з напоями я беру два мультивітамінні соки, а Дмитро дві пляшки мінеральної води. З цими покупками ми Направляємо до каси, де Дмитро ще закинув до кошика кілька шоколадок. За всі покупки заплатив він. Після цього ми направились до лікарні , доїхали ми досить швидко, так як завжди Дмитро був важний за кермом , дізнавшись в якій палаті лежить наш травмований ми направились туди. Дмитро як зазвичай відкрив двері пропустив мене всередину , як тільки я зайшла  просто втратила дар мови і застигаю на місці.