Розділ 5

Настя

Я потерла свої руки, стоячи якнайдалі від інших. Прохолодний вітер неприємно обдував мою шкіру, а я просто топталася на місці та не знала, куди себе діти. Всім навколо було так весело. Здавалося, ніхто навіть не помітив моєї відсутності. Марта і Катя веселилися біля Артема та його друзів, серед яких був також Адріан з тією дівчиною. Вона буквально висіла в нього на плечі. Саме тому я стояла там, де вони не могли мене побачити, — позаду. Я не наважувала підійти та сказати подругам, що хочу додому. Егоїстично було б просити їх поїхати звідси тільки через те, що у мене зіпсувався настрій. Я просто не знала, що мені робити. Викликати таксі? Але тоді сестра помітить і почне розпитувати. Я стиснула свої губи та знову глянула на компанію. Артем щось сказав і всі засміялися. Але раптом зʼявився якийсь пʼяний хлопець, що випадково зайшов у дівчину Адріана. Білявка ахнула, коли пиво з його пляшки вилилося на її світлу сукню.

— Ти… — просичала вона роздратовано. — Ти хоч знаєш скільки коштує ця сукня?

— Вибач, я… — белькотів той пʼяним голосом.

Вони говорили на підвищених тонах, тож я могла розібрати. Раптом Адріан вийшов уперед і погрозливо глянув на хлопця.

— Дивись куди преш! — гаркнув він так, що я затремтіла. Його голос був різкий, грубий, незнайомий. — Що, пляшку в руках втримати не можеш?

Пʼяний хлопець намагався щось пояснити, але Адріан штовхнув хлопця в груди так, що той мало не впав. Компанія друзів позаду засміялася, а я шоковано дивилася на все це великими очима. Я й гадки не мала, що він може бути таким. Я ніколи раніше не бачила такої його поганої сторони. Він схопив хлопця за футболку та нахилився до нього майже впритул.

— Ще раз підійдеш до нас — і я тобі ноги переламаю, — пригрозив Адріан твердим упевненим тоном. — Вали звідси, поки я не передумав! Нікчема.

Він відштовхнув хлопця від себе так, ніби той був сміттям чи брудом під його ногами. Я сильніше обійняла себе обома руками, спостерігаючи за тим, як пʼяний незнайомець попрямував геть, похитуючись в різні боки. Мій погляд повернувся до Адріана, що стояв з високо задертою головою, коли інші з їхньої компанії говорили про те, який він крутий. І йому це, очевидно, подобалося. Він не просто мав тут авторитет – він заробив його такою жахливою поведінкою.

Груди неприємно стиснуло від відчуття розчарування. Думала, що Адріан інший, хороший, але я абсолютно не знала його. Він принижує та ображає слабших, чинить з ними так само, як мої колишні однокласники чинили зі мною. І таке викриття було для мене ще більш болючим, аніж новина, що у нього є дівчина.

Я озирнулася довкола, обдумуючи, куди мені піти звідси. Я боялася виходити з аеродрому сама, але вирішила зробити це і вже звідти написати Марті. Можливо, вони не проти будуть поїхати додому?

Але тільки я розвернулася, як за моєю спиною хтось зупинився.

— Настя? — тихо спитав знайомий голос.

Я ще дужче затремтіла, а моє серце в грудях забилося в рази швидше. Зібравшись з емоціями, я повільно розвернулася обличчям до Адріана. Дивно, що він узагалі мене помітив. Його погляд швидко просканував моє тіло з ніг до голови та зупинився на моєму обличчі. Темні брови хлопця зійшлися докупи, очі звузилися.

— Що ти тут робиш?

— Ем… Я приїхала з Мартою, — розгублено відповіла і швидко заправила передні пасма волосся собі за вуха. — Вона покликала мене, тож я відпросилася в сестри.

— Чому ти не сказала мені, що будеш тут?

Я наважилася глянути йому в очі. Там більше не було тієї зухвалості, зарозумілості та самовпевненості, які він показував іншим. Я знизала плечима і пошепки спитала:

— Навіщо?

Ми майже не спілкувалися останнім часом. І якби Адріан знав, що я тут, то не поводився б так… по-справжньому. Думаю, я б ще нескоро дізналася, який він за межами нашого дому. І тепер я сумнівалася в тому, наскільки він був щирий зі мною весь цей період.

Деякий час Адріан мовчки дивився на мене, а тоді оглянувся довкола та зітхнув.

— Тобі не варто тут бути. Краще я відвезу тебе додому.

Я відчула дивну образу, що зашкребла у грудях. Мені варто було б кивнути головою та змиритися з цим, але щось змусило мене підвищити голос:

— Чому не варто? Бо я не така, як всі ці дівчата? Не така, як твоя дівчина?

Хотілося б щоб це звучало не з таким гірким докором, але вже як вийшло. Я не могла забрати своїх слів назад. Я завжди почувалася гіршою, недостатньо красивою, не такою стрункою, нецікавою, занадто соромʼязливою. І таке ставлення Адріана тільки підтверджувало мої думки. Він не зрадів моїй присутності, не захотів познайомити з іншими друзями. Він соромився мене і планував тихенько відвезти додому так, щоб ніхто не помітив. А потім він би повернувся сюди в ролі короля вечірок і перегонів.

— Бо це місце не підходить тобі, — тихо відповів Адріан і підійшов на крок ближче. — Ти не знаєш, які тут люди.

— О, я вже побачила, — не стримала свого їдкого зауваження. — Знаєш, можливо, це місце справді не для мене, але я рада, що приїхала сюди. Принаймні я на власні очі побачила, який ти справжній. Невідомо, коли б ще дізналася про це, враховуючи, що зі мною ти поводишся по-іншому.

— Я поводжуся з тобою так, як вважаю за потрібне, — буркнув він дещо роздратовано.

Я підняла голову вище, щоб зустрітися поглядом з його очима.

— Мені через три місяці сімнадцять, Адріане. Я не така вже і маленька дівчинка, як тобі здається. Я все розумію.

Я пройшла повз нього, відчуваючи на собі його дещо здивований погляд. Звісно, мені хотілося поїхати звідси якнайшвидше, але у мене не було іншого вибору, як приєднати до Марти та компанії її друзів. Ніхто навіть не додумався мене представити, але я й не хотіла знайомитися з усіма іншими. Здається, вони й не помітили моєї раптової присутності. Тільки дівчина Адріана, що насуплено дивилася на мене своїм зацікавленим поглядом. Я відвернулася, сподіваючись якнайшвидше повернутися додому. На щастя, Марта та Катя вирішили не затримуватися, тож згодом мені нарешті вдалося поїхати з цієї вечірки.

— Та білявка… — тихо заговорила я до Каті, коли ми їхали в автомобілі. — Це дівчина Адріана?

— Хто? Вероніка? — перепитала подруга.

— Напевно. Та, що постійно крутилася біля нього. Вони, мабуть, разом.

Я почала знервовано жувати нижню губу та опустила погляд униз, щоб Катя не подумала нічого зайвого. Саме тому я й спитала в неї, а не в Марти. Марта б одразу щось запідозрила та накрутила б, ніби він… подобається мені чи щось таке.

— Я не цікавилася цим, — сказала подруга, знизуючи плечима. — Але вони вже, здається, декілька місяців разом. Щоразу тусуються на перегонах, а потім зникають на деякий час, щоб…

Вона замовкла, а я трохи насупилася, глянувши на неї.

— Щоб «що»? — розгублено спитала.

Катя закотила очі та прошепотіла мені на вухо:

— Щоб зайнятися сексом.

О! Я мала б здогадатися, що вона це має на увазі. Мої щоки вмить почервоніли, а в грудях защеміло.

— Зрозуміло, — тихо пробурмотіла я.

— А ти чому цікавишся? — раптом підозріло спитала Катя, піднявши одну брову.

— Просто… Ем, Адріан не казав, що у нього є дівчина. Я не знала про це, а тут побачила їй удвох і стало цікаво.

— А-а-а… Ну, вони ніби пасують одне одному. Вероніка така яскрава, красива, розкішна… Ти бачила, яка в неї фігура? — Я заперечливо похитала головою. — Тобі треба переглянути її фото в Instagram. Боже, я зараз покажу тобі. Ті останні світлини в купальнику — це щось!

Я трохи зніяковіла, коли Катя тикнула мені в лице екран свого телефону. Мій погляд з красивого обличчя Вероніки опустився нижче: великі груди, дивовижно тонка талія, плоский живіт, округлі стегна, тонкі довгі ноги… Про таку фігуру мені можна було тільки мріяти, і навіть у своїх мріях я б ніколи не отримала її.

— Вона… гаряча, — визнала я, хоча слова здалися такими неприємними, наче я проковтнула голку. — І справді дуже красива.

— Адріан теж, — додала Катя, відкриваючи його сторінку в соцмережах. — Я просто пливу від цього фото.

У мене очі розширилися, коли вона показала мені його чорно-білу світлину зі спортзалу, де він був без футболки. Я ще ніколи не бачила таких чітких скульптурних мʼязів. В Адріана був закритий профіль у соцмережах, який я знайшла вже давно, але чомусь не наважувалася підписатися. Катя прогортала його сторінку, показуючи мені ще декілька фотографій схожого типу.

— М-м-м… — протягнула вона та мало не застогнала вголос. — Ти хоч уявляєш, який у них гарячий секс?

Я зглитнула слину, відчуваючи, що в роті стало надто сухо. Мені було так ніяково і неприємно слухати про це, уявляти… Картинки в голові зʼявилися самі собою.

— У кого? — голосно спитала Марта з переднього сидіння.

Схоже, вона таки зачула нашу розмову.

— В Адріана та Вероніки, — відповіла Катя.

Марта голосно фиркнула, закочуючи очі, після чого тихо пробурмотіла:

— Між ними тільки він і є.

Я не наважилася розпитати більше, хоча її слова здалися мені цікавими. Та все ж, які б у них не були стосунки, вони разом… І просто зараз теж.

Як тільки опинилася вдома, то одразу ж піднялася до себе в кімнату. Швидко приготувалася до сну та перевдягнулася в піжаму. Але заснути мені ніяк не вдавалося. Я сіла на крісло біля вікна та взяла у руку свій телефон. Цього разу замість того, щоб дивитися у книжку, я переглядала фотографії у профілі Вероніки. Мені до останнього не хотілося порівнювати себе з нею, але я просто не могла не робити цього. Точно не тоді, коли вона вигравала у всьому. Я опустила погляд на свої стегна. Хоч як би я не голодувала, мені не вдасться отримати такі стрункі ноги, як у неї. В очах неприємно запекло, а всередині осів важкий камінь невпевненості. Вперше за останні місяці я відчула ненависть до себе, до свого тіла. Мені здавалося, що я впоралася з цим, але варто було повернутися до реальності, як це знову стало очевидною проблемою. Я витала у мріях та ілюзіях з тієї миті, як опинилася в цьому домі. Але сьогодні ці ілюзії розбилися на малесенькі шматочки, і я зрозуміла, що весь цей час обманювала сама себе.

Я ще довго сиділа так у своїх роздумах. Уже майже світало, коли у двір заїхав автомобіль Адріана. Мої груди стиснулися від усвідомлення того, що він був з нею майже всю ніч. Я розуміла, що це нормально. Я не мала жодного права злитися чи ревнувати. У будь-якому разі він би обрав її. Я завжди буду гіршою, слабшою, некрасивою. І Адріан це знає. Саме тому він ставиться до мене так, наче я дитина. І спілкується зі мною просто щоб не образити. Але нехай! Я узагалі тепер не хочу залишатися чи хоч якось комунікувати з ним. З цього моменту я прийняла рішення всіма можливими способами уникати його. Так буде краще. Для мене.